Ольга Клюшанова знає, що таке починати все з нуля. Вперше вона втратила дім у 2014 році, коли через війну була змушена покинути рідний Донецьк і переїхати до Костянтинівки. У 2022-му повномасштабне вторгнення Росії в Україну знову вирвало її з буденного життя. Разом із родиною Ольга переїхала до Дніпра, залишивши все, що здавалося непорушним. Вона втратила багато, але не дозволила обставинам зламати себе. Як допомога від ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) дала їй сили рухатись далі – читайте нижче.

«Ідея створити сироварню належала моєму чоловікові. Ми позиціонуємо себе як «виробництво сиру з молока щасливих корів». Тому що корови на Гуцульщині вільно пасуться, догодовуються тільки сіном без домішок. І з молока цих корів ми робимо сир. Тут, у Шепіті, у більшості людей є традиція тримати корову. Ми вирішили, що цю традицію варто підтримувати...

«За фахом я вчителька математики й фізики, працювала в місті. Однак завжди мріяла мати власну хату й жити в селі, адже місто не дає того простору, який можна мати на власній ділянці. У 1998 чи 1999 році я дізналася про такий напрямок, як сільський зелений туризм в Україні. Ця тема мене дуже зацікавила...

«Ідея виникла близько трьох років тому. Нас об'єднала гендерна проблематика: права жінок, рівність, їхня реалізація у світі та місце в громадянському суспільстві. У нас з Іриною є різниця в поколіннях. Але ці покоління зійшлися, їхні мрії переплелися в одну спільну мету — ми прагнемо втілювати свої ідеї, які сповнені філософією...

«Моя історія, напевно, і банальна, і небанальна. Наші прадіди мали виноградники. Мій прадідусь робив вино і мав винний погріб. У 2010 році ми з чоловіком отримали подарунок на одруження від батьків — земельну ділянку, дачу. З того моменту ми почали шукати себе. Нам хотілося займатися чимось цікавим і прибутковим водночас...

«Ми жили в Бахмуті, Донецька область. У нас було своє житло, велика родина. 19 травня 2022 року, після того як російська ракета влучила в центр міста, ми вирішили, що не можемо більше ризикувати життям своїх дітей, і вирішили покинути рідний дім. Приїхали на Полтавщину. Переселити людей — це не те саме, що пересадити город. Ми втратили все: нашого житла більше немає, роботи немає, майна немає, зв’язків, знайомих — теж немає поруч...

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну російська ракета влучила в будинок бабусі, за якою доглядав і де того дня перебував батько Наталі. Батько загинув разом з майже всіма мешканцями цього будинку. Тоді вижила лише бабуся Наталі...

«Все почалось у 2017 році. Спочатку це було просто хобі, яке переросло у бізнес. Я робила чохол для ножа, який планувала подарувати чоловіку. Він попросив мене його пошити, але я довго відкладала, і зрештою йому довелося це зробити самому. Він знайшов шматок шкіри і почав працювати. Так і почалося наше заняття шкіряними виробами.

«За освітою я вчителька музики, маю 15 років педагогічного стажу в школі, а досвід у вирощуванні грибів — близько 20 років. Тобто підприємниця я вже більше, ніж вчителька. Я почала зі створення міцелію — посадкового матеріалу для грибів. Після пандемії вирішили спробувати виробництво в’ялених продуктів. Розробили технологію, рецептуру з різними смаками — і так почалася історія «Грибних Джерок»...

Віра Боровик — головна наукова співробітниця Інституту кліматично-орієнтованого сільського господарства і про українську бавовну вона може розповідати годинами. Адже сама є авторкою одного з сортів цієї культури та кількох перспективних ліній. Нещодавно пані Віра захистила докторську дисертацію, яку писала протягом року під обстрілами в Херсоні. 

«Я працювала в корпоративному секторі, займалася маркетингом, клієнтським сервісом і аналітикою, але мені захотілося “заземлитися”. Тому, коли я дізналася про органічні теплиці, це мене дуже зацікавило. Протягом трьох років я досліджувала різні агрокультури, садівництво та овочівництво, відвідувала конференції, майстер-класи, а також господарства, які запрошували до себе в гості...

«У мене любов до килимарства почалася з глибокого дитинства, оскільки я зростала між килимами, між килимарством. Зважаючи на те, що моя мама, Зеновія Шульга, є художницею по текстилю, я цим всім жила. Я і ткати не вмію, але я — економістка...

Крістіна Ніколаєнко (28) – співзасновниця підприємства «Залізо» з прифронтового міста Миколаїв закликає жінок і дівчат вести бізнес у сфері важкої промисловості та перероблення. Крістіна – серед підприємиць, які беруть участь у Виставці жіночого підприємництва EXPO 2024. Попри небезпеку та виклики воєнного часу, вона впевнено керує бізнесом з виготовлення металевих виробів та меблів, масштабує його та виходить на нові ринки.

Ірина Перів, 25 років, зі Львова – досвідчена юристка й віддана представниця активної української молоді, яка вже близько двох років працює з Центром «Жіночі перспективи» над проєктом «Women's New Horizons», який реалізується за підтримки ООН Жінки та уряду Швеції. У цей Міжнародний день молоді дізнайтеся, як Ірина сприяє позитивним змінам завдяки своїй активності та адвокації.

Дарина Степченкова – 27-річна delivery manager з Києва, яка працює в Intellias. Intellias — глобальна компанія з українським корінням, що працює в ІТ-індустрії вже понад 20 років. З 2021 року Intellias послідовно впроваджує всі принципи розширення прав і можливостей жінок (WEPs) у своїх ініціативах.

В Україні проживає близько 400 тис. ромів, точного обліку немає, адже чимало ромів досі без будь-яких документів реєстрації. Проблеми з житлом, труднощі з працевлаштуванням та низькі доходи ― це ключові виклики за результатами опитування ромів у травні 2023. Анжеліка Бєлова ― ромська активістка зі Запоріжжя заснувала організацію «Голос Ромні», яка допомагає ромським жінкам долати труднощі, самореалізовуватись та покращувати власне економічне становище. Проєкти «Голос Ромні» підтримують ООН Жінки в Україні та Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). У матеріалі Анжеліка розповідає про вплив війни на ромські спільноти, гендерно зумовлене насильство та шляхи зростання добробуту для ромських жінок.

Два роки тому повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до масового переміщення всередині та за межами країни, оскільки мільйони українців та українок виїжджали в пошуках безпеки та підтримки. Анастасія Пирогова – психологиня й координаторка проєкту Women’s New Horizons, який реалізує організація «Жіночі перспективи» у Самборі, де вона проживає з родиною після вимушеного переміщення з рідного Запоріжжя. Тут Анастасія підтримує жінок і дівчат, надаючи психологічні консультації та створюючи ресурси для допомоги внутрішньо переміщеним особам отримати доступ до основних послуг.

Майя Аваліані, міжнародна консультантка ООН Жінки та експертка з гендерної рівності, поділилася своїми думками щодо викликів та можливостей роботи з громадами в Україні, розширення економічних можливостей жінок під час раннього відновлення та повоєнної відбудови. У листопаді 2023 року Майя Аваліані провела серію тренінгів «Роль жіночого посередництва у реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека» та процесах відновлення в Україні» для представників та представниць регіональної та місцевої влади Запорізької, Кіровоградської, Сумської та Чернігівської областей.

Олена - інспекторка пожежної служби за освітою, та кондитерка за покликанням. Чоловік Олени - військовий та захисник Маріуполя, більше 1,5 року знаходиться у російському полоні. Олена завжди шукала справу до душі, не стільки для грошей, скільки з бажання робити щось цікаве. Займалася різними речами, але спобувавши випікати пряники, захопилась.

25 жовтня перед головним входом до Штаб-квартири ООН у Нью-Йорку, в рамках проекту «Inside Out», встановили 50 портретів визначних жінок сьогодення, які своєю діяльністю просувають порядок денний - Мир, жінки, безпека. Однією з 50 героїнь-миротвориць фотоекспозиції «Inside Out» під гаслом «Мир починається з неї» («Peace begins with her») стала українка Олександра Матвійчук – правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року.