Вікторія – мати двох дітей і працівниця правоохоронних органів. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона пройшла через звістку про зникнення, а згодом полон чоловіка, тривалий період невизначеності, роботу під час війни та необхідність щодня триматися заради дітей.

8 травня 2026 року в «Мон-де-Ар» у Брюсселі (Бельгія) відкриється фотовиставка під відкритим небом «The Many Faces of Womanhood», на якій будуть представлені портрети та історії жінок з Вірменії, Грузії, Молдови та України.

Нью-Йорк/Київ, 1 травня, 2026 р – Напередодні Всесвітнього дня свободи преси, який відзначають 3 травня, ООН Жінки, TheNerve та партнери оприлюднили новий звіт, у якому висвітлюються зростаючі та дедалі витонченіші форми насильства в Інтернеті, з якими жінки, зокрема журналістки та працівниці ЗМІ, стикаються у суспільному житті.

Ліна – парамедикиня екстреної медичної допомоги з понад 30-річним досвідом, родом із Покровського району Донецької області. Роками вона пропрацювала фельдшеркою в одному із сіл району – до того моменту, коли залишатися там стало неможливо.

14 квітня 2026 року за підтримки Міністерства культури України та ООН Жінки в Україні. відбувся закритий показ документального фільму «Сліди» для дипломатичної спільноти та партнерів. Стрічка «Сліди» української режисерки Аліси Коваленко у співрежисерстві з Марисею Нікітюк розповідає про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство, полон та тортури під час російської агресії. Виходячи за межі документування воєнних злочинів, фільм зосереджується на спільноті жінок, які відмовляються мовчати про пережите.

Київ, Україна, 14 квітня 2026 року — Програма «Вона демінерка» (She Demines) від ООН Жінки в Україні покликана посилити участь жінок у гуманітарній протимінній діяльності в Україні. Ініціатива спрямована на усунення дефіциту кваліфікованих кадрів у секторах протимінної діяльності та надзвичайних ситуацій, а також на просування гендерної рівності в цих секторах, які раніше вважалися традиційно чоловічими.

Жужуна Дудучава, голова ГО «Romani Zbora», знає, що таке втікати від війни – її сім'я пережила конфлікт в Абхазії у 1990-х. Віра Дрангой, заступниця голови ГО «КУРС», знає, як це – коли тебе не чують через те, що ти ромка. Цей досвід став основою того, чим вони займаються сьогодні.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ромські жінки опинилися під подвійним тиском. Вони перебували у вразливому становищі – стикалися з дискримінацією, обмеженим доступом до послуг і стійкими стереотипами. Війна загострила становище, додавши вимушене переміщення, втрату житла та розірвані соціальні зв'язки.

Тетяна Шухнаренко, 42 роки, є інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України». Жінка народилась у місті Бахмут Донецької області. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії жінка була вимушена виїхати з рідного міста до Києва, де нині проживає з двома доньками. Її шлях у гуманітарному розмінуванні розпочався ще 8 років тому. Тоді Тетяна вирішила залишити роботу в банку та долучитись до відновлення українських земель та очищення їх від вибухонебезпечних предметів.

За словами Надії Аксьонової, власниці пекарні «По хліб», постійна робота майже не залишає часу на інші сфери життя. «Або я сплю, або працюю», — говорить Надія.

Юлія, 45 років провела у російському полоні 6 років та 3 місяці. Родом із Донецька, вона була незаконно затримана окупаційною владою у 2019 році. Після обміну полонених 14 серпня 2025 року Юлія оселилася у безпечному містечку на Київщині, створеному для підтримки людей, які постраждали від війни. Тут вона будує нове життя. В інтерв’ю для ООН Жінки Юлія розповідає про роки полону, силу надії та виклики, з якими стикається після звільнення. Сьогодні голос Юлії — це голос багатьох жінок, які пережили насильство та полон і знайшли в собі сили говорити про це, боротися та підтримувати інших.

Нові дані Міжпарламентського союзу (IPU) та ООН Жінки свідчать, що жінки все ще далекі від рівного представництва у політиці: вони обіймають лише 22,4% посад у кабінетах міністрів і 27,5% місць у парламентах у світі.

“Жінка, яка звернулася по допомогу після евакуації, була повністю розгублена. Крок за кроком ми відновили документи, подали заявки на допомогу, і згодом вона працевлаштувалася. Найбільш цінним був момент, коли вона сказала: «Тепер я знову відчуваю ґрунт під ногами». Такі моменти нагадують, наскільки важлива підтримка”, - розповідає Катерина Шпінь, кейс-менеджерка ГО “Платформа Єднання” у Харкові. Для Катерини саме в таких словах найточніше проявляється сенс її щоденної роботи. У межах проєкту за підтримки ООН Жінки вона супроводжує жінок і сім’ї, які живуть у колективних центрах, допомагаючи їм отримати необхідну соціальну, медичну, гуманітарну та психологічну підтримку.

ООН Жінки в Україні спільно з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України оголошують про старт другої хвилі національної інформаційної кампанії «Звісно, зможеш!».

8 березня - це Міжнародний день боротьби за права жінок. Зважаючи на повномасштабне вторгнення Росії, в Україні ця дата має не символічний, а дуже конкретний зміст. Для українських жінок це про право на безпеку, справедливість для постраждалих та дії - тобто доступ до базових послуг і можливість відновлювати життя в умовах війни.

Коли після атак Росії на енергетичну інфраструктуру України почалися тривалі відключення електроенергії, міста і села по всій країні занурилися в темряву, а опалення та водопостачання неодноразово зазнавали перебоїв.

Нью-Йорк, 4 березня 2026 року – Напередодні 8 березня 2026 року, у Міжнародний день боротьби за права жінок, ООН Жінки застерегає: системи правосуддя, покликані захищати права та верховенство права, не захищають жінок і дівчат у всьому світі. Жінки в усьому світі мають лише 64% юридичних прав чоловіків, що наражає їх на дискримінацію, насильство та виключення на кожному етапі їхнього життя.

На початку січня Україна зіткнулася з аномально низькими температурами та масштабними атаками Російської Федерації на об’єкти критичної енергетичної інфраструктури, що спричинило тривалі блекаути в багатьох регіонах країни. Лише у Дніпропетровській області понад 800 000 споживачів залишилися без електроенергії, а в Дніпрі перебої зі світлом призвели до перебоїв із водопостачанням, опаленням і зв’язком.

Через повномасштабне вторгнення Росії Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. Понад п'ята частина території країни, приблизно 139 000 км², потенційно замінована. Гуманітарне розмінування є вкрай важливим для збереження людських життів, безпечного повернення переміщених осіб, відновлення сільськогосподарських земель та прискорення економічного відновлення. Водночас цей сектор стикається з гострою нестачею кадрів, і потребує тисячі додаткових кваліфікованих фахівців.

Через чотири роки з моменту вторгнення Росії в Україну за даними оновленої спільної Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), оприлюдненої сьогодні Урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та Організацією Об’єднаних Націй, станом на 31 грудня 2025 року загальна вартість відбудови та відновлення в Україні становить майже 588 мільярдів доларів США (понад 500 мільярдів євро) впродовж наступного десятиліття. Це майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.