Тетяна Рубанка є демінеркою та керівницею групи розмінування в міжнародній організації The HALO Trust в Україні. Одного дня вона змінила підбори та сукню на берці, форму й детектор, і вже два роки присвячує себе гуманітарному розмінуванню. Основною мотивацією Тетяни спробувати себе в новій справі було бажання очистити українську землю від мін та нерозірваних боєприпасів, аби військові та цивільні поверталися на безпечну територію: «Я вважаю, що це моя місія, і я рада, що можу робити свій внесок саме в такий спосіб».

Тетяна Юркевич працює логісткою в ТОВ «Епіцентр К» та волонтерить у дитячій точці «Спільно» на одному з вокзалів Києва. Тетяна пройшла всі етапи навчання водіння автобуса, склала іспити, отримала водійське посвідчення категорії «D» і зараз активно шукає роботу за новою професією.

Happy Monday спільно з ООН Жінки в Україні презентують безоплатний онлайн-курс для професійного зростання жінок «Будую свій шлях», який можуть пройти усі охочі. Курс є частиною ініціативи Women For The Future, метою якої є розширення економічних можливостей українок.

Повномасштабна війна принесла українкам не лише втрати й біль, але й виклик — почати все з початку. Змінити професію, заснувати власну справу, повернути собі відчуття стабільності та контролю над життям. Саме на перетині цих потреб і народилася ідея освітньої програми «Мрій та Досягай» — ініціативи, яка стала безпечним стартовим майданчиком для багатьох жінок, що опинилися у скрутних обставинах.

Щодня мільйони українців та українок у містах і селах по всій країні живуть під постійною загрозою нищівних атак з боку російських збройних сил. Правозахисні та жіночі організації є одними з перших, хто реагує на ситуацію, надаючи як невідкладну, так і довгострокову підтримку постраждалому цивільному населенню, зокрема критично важливі послуги постраждалим від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом.

Маріуполь — це місто, яке Ірина Гадар з сином була змушена залишити через повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Вона пережила обстріли, небезпечну втечу та життя в невідомості. Ірина зрештою змогла знайти новий дім і себе в ньому. Її історія — не лише про втрати, силу й відвагу. Вона ще й про те, як підтримка від ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) допомогла Ірині усвідомити пережитий до війни досвід насильства. Детальніше історію Ірини – читайте далі.

Дар’я Зименко в своїй діяльності поєднує мистецтво та активізм. У своїх творчих проєктах Дар’я досліджує особисті та суспільно значущі теми, зокрема тему сексуального насильства та його наслідків. Вона також є членкинею громадської організації «SEMA Україна», яка об’єднує жінок, які пережили сексуальне насильство в полоні або під час окупації, спікеркою, бере участь у конференціях та адвокаційних заходах.

Сім’я пасічників Ольги та Олександра Крисюченків продовжує працювати і створювати своє майбутнє у Приозерному —  селищі на прифронтовій Херсонщині. Подружжя займається бджолярством уже 7 років, а після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вони змогли не лише втриматися на плаву, але й перетворили захоплення на бізнес.  

Ірина Крикуненко довгий час працювала в соціальній журналістиці. Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона долучилась до сфери розмінування як експертка з комунікацій у міжнародній гуманітарній організації з розмінування HALO Trust Ukraine. Про діяльність організації, потреби України в гуманітарному розмінуванні, а про також роль і професійний розвиток жінок в цій сфері, читайте у інтерв’ю з Іриною до Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності, пов'язаній із розмінуванням.

Перша стратегічна сесія з розробки Національного плану дій «Жінки, мир, безпека» до 2030 року на виконання резолюції  Ради Безпеки ООН 1325 відбулась минулого тижня в Києві. Її мета - визначення ключових напрямів та завдань майбутнього плану, а також формування чітких індикаторів, за якими можна буде оцінювати його реалізацію.

Війна розірвала життя Оксани Постернак на тисячі уламків — окупація рідного Велетенського на Херсонщині, складна евакуація, постійні переїзди, знищений ворожими обстрілами будинок, неможливість повернутися додому. Втративши все, що мала, вона залишилася з болем і порожнечею. Але одне залишилося незмінним — її талант до творчості. Вона навіть не уявляла, що хобі може стати її справою.

«Український жіночий конгрес: Регіональний вимір», що відбувся сьогодні у місті Черкаси, був присвячений лідерству жінок у місцевому самоврядуванні і підприємництві, навчанню фінансової грамотності, підтримці вразливих груп жінок у сільській місцевості, питанням посилення національної ідентичності. Під час свого спецвиступу на Конгресі, Сабін Фрейзер Гюнеш, наголосила на важливості підтримки жіночих правозахисних організацій в Україні на тлі скорочення фінансування...

Учасниці проєкту She Drives продовжують знайомство з професією водійки автобуса та дізнаються важливі інсайти безпосередньо від компаній-перевізників.

Ольга Клюшанова знає, що таке починати все з нуля. Вперше вона втратила дім у 2014 році, коли через війну була змушена покинути рідний Донецьк і переїхати до Костянтинівки. У 2022-му повномасштабне вторгнення Росії в Україну знову вирвало її з буденного життя. Разом із родиною Ольга переїхала до Дніпра, залишивши все, що здавалося непорушним. Вона втратила багато, але не дозволила обставинам зламати себе. Як допомога від ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) дала їй сили рухатись далі – читайте нижче.

Аліна Шадура (44) з Харкова – юристка за фахом, яка довгий час працювала в благодійному фонді, де надавала психосоціальну підтримку жінкам, які постраждали від гендерно зумовленого насильства. Після початку повномасштабного російського вторгнення Аліна разом з родиною переїхала до Черкас, де мешкає вже три роки. Аліна – одна зі 100 учасниць проєкту з навчання та працевлаштування водійок автобусів She Drives.

«Ідея створити сироварню належала моєму чоловікові. Ми позиціонуємо себе як «виробництво сиру з молока щасливих корів». Тому що корови на Гуцульщині вільно пасуться, догодовуються тільки сіном без домішок. І з молока цих корів ми робимо сир. Тут, у Шепіті, у більшості людей є традиція тримати корову. Ми вирішили, що цю традицію варто підтримувати...

Українські жіночі правозахисні організації та організації, очолювані жінками, зазнали серйозного впливу через призупинення фінансування з боку США. Про це свідчать результати швидкої оцінки, яку провели ООН Жінки, Апарат Урядової уповноваженої з гендерної політики України та Робоча група з питань гендерного реагування у гуманітарній діяльності (GiHA). Структура ООН Жінки закликає до прямого, більш гнучкого та довгострокового фінансування жіночих правозахисних організацій, щоб забезпечити стабільну підтримку життєво важливих програм для жінок і дівчат, особливо в умовах раптового дефіциту фінансування.

«За фахом я вчителька математики й фізики, працювала в місті. Однак завжди мріяла мати власну хату й жити в селі, адже місто не дає того простору, який можна мати на власній ділянці. У 1998 чи 1999 році я дізналася про такий напрямок, як сільський зелений туризм в Україні. Ця тема мене дуже зацікавила...

Медіашкола жіночого лідерства She Media School оголосила новий набір на програму 2025 року. Заявку на участь можна заповнити до 25 березня включно. Навчальна ініціатива спрямована на покращення управлінських і комунікаційних навичок, які будуть викладатися у теоретичних та практичних сесіях протягом трьох місяців в офлайн та онлайн-форматах.

«Ідея виникла близько трьох років тому. Нас об'єднала гендерна проблематика: права жінок, рівність, їхня реалізація у світі та місце в громадянському суспільстві. У нас з Іриною є різниця в поколіннях. Але ці покоління зійшлися, їхні мрії переплелися в одну спільну мету — ми прагнемо втілювати свої ідеї, які сповнені філософією...