За словами Ірини Перів: «Молодь відіграє активну роль у формуванні суспільства, тому життєво важливо чути її голос»

Ірина Перів, 25 років, зі Львова – досвідчена юристка й віддана представниця активної української молоді, яка вже близько двох років працює з Центром «Жіночі перспективи» над проєктом «Women's New Horizons», який реалізується за підтримки ООН Жінки та уряду Швеції. У цей  Міжнародний день молоді дізнайтеся, як Ірина сприяє позитивним змінам завдяки своїй активності та адвокації.

«Насамперед я аспірантка та викладачка Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка». Я прагну захистити дисертацію та видати книгу про український жіночий рух. Зараз катастрофічно бракує праць щодо українського жіночого руху в історико-правовому вимірі, особливо про тих жінок, які перебували за кордоном або у вигнанні. Часом я навіть відчуваю провину перед тими зачинательками, які творили історію сто років тому, а зараз несправедливо забуті.

Я пишаюся тим, що залишаюся зі своєю альма-матер, де можу впроваджувати багато чудових ідей та проєктів. Зараз я очолюю центр безоплатної правової допомоги в нашому Інституті. Я працюю з командою відданих студентів і студенток. Більшість – енергійні дівчата та молоді жінки. Я багато чому вчуся в них і ціную їхнє покоління, хоча між нами немає великої різниці у віці. Мої студенти та студентки добре обізнані в різних питаннях і мають відкритий розум, вільний від упереджень.

Крім того, я є заступницею керівниці центру правових досліджень гендерної рівності в нашому Інституті.

У межах співпраці з Центром «Жіночі перспективи» я надаю первинну правову допомогу внутрішньо переміщеним жінкам у Львівській області. Серед найпоширеніших правових проблем, з якими вони стикаються, – труднощі з отриманням соціальних виплат, розлучення, встановлення факту смерті особи на окупованих територіях та отримання свідоцтва про смерть українського зразка, домашнє насильство, отримання статусу жителів гірського населеного пункту для внутрішньо переміщених осіб та підприємницька діяльність.

До того ж я є головою громадської організації «ЯРІЙ», яка займається питаннями захисту прав людини, зокрема шляхом реалізації гендерної політики. З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну ми почали працювати з дітьми та підтримувати шелтери. Згодом ми почали працювати з дитячими будинками, які було релоковано на Львівщину.

Спільно з центром правових досліджень гендерної рівності ми розробили чат-бот та інформаційні матеріали про те, як безпечно перетинати кордон. Ці матеріали розповсюджувалися на вокзалах, а також всюди, де була велика кількість людей, зокрема жінок з дітьми.

Я є співзасновницею соціального швейного ательє з пошиття жіночої спідньої білизни. Певний відсоток отриманих коштів ми спрямовуємо на освітні проєкти для дівчат, які позбавлені батьківського піклування. У майбутньому я мрію подарувати люблячу родину й дім дівчинці чи хлопчику і стати мамою, яка народила серцем.

Повномасштабне російське вторгнення почалося майже три роки тому, але загалом війна в Україні триває вже 10 років. У мене взагалі мало власного життя, яке я є пам’ятаю без війни. У 2022 році молодіжні та жіночі організації повністю зосередили свою увагу на реагуванні на кризу – створювали шелтери, надавали гуманітарну допомогу та підтримували постраждале населення будь-яким доступним способом.

Минулого року організації громадянського суспільства почали поступово повертатися до своєї звичної дільності. Це супроводжувалося позитивним акцентуванням уваги на жіночому підприємництві та розширенні економічних можливостей для жінок. Було започатковано багато проєктів для підтримки жінок у відкритті власної справи. З’явилося більше жінок на керівних посадах, а також більше можливостей і видимості для жінок.

Попри ці позитивні зміни, молоді жінки та дівчата все ще стикаються з певними викликами. Їм часто відмовляють у працевлаштуванні через відсутність професійного досвіду, упередження щодо шлюбу та відпустки по догляду за дитиною та надання переваги кандидатам-чоловікам. Крім того, у багатьох вищих і професійних навчальних закладах все ще бракує кімнат для матерів і дітей, через що студенткам з дітьми важко відвідувати заняття, коли вони не можуть залишити дітей вдома.

Українські та міжнародні організації, підприємства та інституції мають співпрацювати та залучати молодь, адже це майбутні лідери та лідерки, які відбудовуватимуть нашу країну. Молодь відіграє активну роль у формуванні суспільства, тому життєво важливо чути її голос. Насправді молоді люди в нашій країні стикаються з багатьма проблемами, і важливо їх розглядати та розв’язувати так, щоб це знаходило відгук у молоді. Багато з них уже мали можливість стажуватися за кордоном, отримати цінний досвід і повернутися в Україну, щоб впроваджувати тут позитивні практики. Якщо ми не підтримаємо молодь і відкинемо її ідеї, ми завадимо прогресу.

Мій меседж для молодих людей в усьому світі – це вірити в себе, дослухатися до себе та йти до своєї мети. Ми маємо бути вірні собі та обов’язково підтримувати одне одного. А українську молодь я закликаю більше читати та звертати увагу на ті праці, які писалися дуже давно, але зараз є актуальними. Зверніться до доробку Ольги Кобилянської, Ірени Книш та Оксани Забужко. Твори Оксани Забужко перекладено різними мовами, тож коли зустрічаєтеся зі знайомими чи друзями з інших країн, обов’язково подаруйте їм хоча б одну її книгу. Таким чином світ буде більше знати про Україну, а українці більше дізнаватимуться про себе».

Публікацію створено в межах проєкту «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», який реалізується ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки уряду Швеції та у співпраці з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.