За словами підприємиці Ірини Карпенко: «Зараз, попри всі труднощі окупації, ми не лише відновили бізнес, а й плануємо його розширення»

Родинна ферма Ірини Карпенко розташована в Чернігівській області, на віддаленій околиці села Слобода, де навігатори та мобільні телефони втрачають зв'язок. Приміщення фермерського господарства з виробництва грибних джерок досі носить сліди війни Росії в Україні: вхідні двері простріляні автоматною чергою, а дах нещодавно відновили після вибуху невідомого пристрою, що стався всередині будівлі.

Попри всі труднощі, Ірина Карпенко поступово відновлює ферму та планує розширення господарства навіть на територіях, які ще проходять розмінування після вигнання російських окупантів. Про виробництво грибних джерків — читайте у розповіді Ірини Карпенко.

«За освітою я вчителька музики, маю 15 років педагогічного стажу в школі, а досвід у вирощуванні грибів — близько 20 років. Тобто підприємниця я вже більше, ніж вчителька. На той час моя зарплата в школі була зовсім маленькою, а моє хобі приносило значно більший дохід. Я кілька разів подавала заяву на звільнення, вагалася, але зрештою вирішила ризикнути і піти «на свої хліби». Я почала зі створення міцелію — посадкового матеріалу для грибів. Після пандемії вирішили спробувати виробництво в’ялених продуктів. Розробили технологію, рецептуру з різними смаками — і так почалася історія «Грибних Джерок». Спочатку ми не були впевнені, чи буде попит на цей продукт. Ми почали продавати через Instagram, потім відкрили магазин на Etsy, і там теж почали з'являтися продажі. Основна частина наших клієнтів(-ок) — це покупці з Америки, Європи, Канади.

У березні 2022 року російська армія окупувала наше село, окупація тривала 25 днів. Перед війною я якраз мала відправити партію продукції з Чернігова, тому ми забрали все, що могли, і поїхали. Повернутися на ферму ми не змогли: міст біля Чернігова був зруйнований, а територія залишалася небезпечною через замінування. Коли нам нарешті дозволили повернутися, я спочатку думала, що приміщення вже не існує, адже тут могли стояти танки чи інша техніка. Російські окупанти ховалися між житловими будинками, і ми розуміли, що під час деокупації все могло постраждати.

Одне з приміщень, сушильний цех, було сильно пошкоджене: дах пробитий уламками, а всередині вибух спричинив пожежу, яка знищила частину будівлі. Спочатку здавалося, що відновлення неможливе, але ми поступово почали ремонтувати. Через пошкоджений дах вологість у приміщеннях для вирощування грибів стала неприйнятною. Коли на тебе тече, ти не можеш нічого зробити, і навіть машини, які стоять у приміщенні, покриваються білою пліснявою. Зараз, попри всі труднощі, ми не лише відновили бізнес, а й плануємо його розширення. Наша камера для вирощування грибів за півтора місяця дає близько тонни грибів. Зараз ми поступово нарощуємо обсяги, плануємо відкриття нових камер.

Участь у програмі від ГО «Національна мережа локальної філантропії», яка реалізовувалась за підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) стало для нас справжнім порятунком! Раніше ми формували блоки із соломою вручну: насипали та трамбували, але це забирало багато часу і вимагало значних фізичних зусиль. Тепер у нас є спеціальна трамбувальна машина. Людина могла виготовити 40 блоків за день, а машина робить 3 блоки за хвилину. Це значно пришвидшує весь процес.

Ми хочемо показати потенціал грибних продуктів для всієї індустрії і заохочувати інших вирощувати цей продукт. Це екологічні і дуже сучасні фермерські практики. Тому я мрію про таке поєднання галузевого розвитку, з власним навчальним центром з вирощування грибів.

Повну історію читайте на сайті проєкту: https://www.shemade.marieclaire.ua/portfolio/iryna-karpenko-fermerske-gospodarstvo-ta-vyrobnycztvo-grybnyh-dzherok/

Проєкт She Made: discovery & recovery of Ukraine створений  Marie Claire Business Україна та  ООН Жінки в Україні за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

Фото: ООН Жінки в Україні/Надія Берська