За словами Ірини Крикуненко: «Жінки в розмінуванні - це не просто професія, а можливість зробити реальний вклад у безпечне майбутнє України»

Ірина Крикуненко довгий час працювала в соціальній журналістиці. Невдовзі після початку  повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона долучилась до сфери розмінування як експертка з комунікацій у міжнародній гуманітарній організації з розмінування HALO Trust Ukraine. 

Про діяльність організації, потреби України в гуманітарному розмінуванні, а про також роль і професійний розвиток жінок в цій сфері, читайте у інтерв’ю з Іриною до Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності, пов'язаній із розмінуванням.

Розкажіть про вашу організацію. Які її основні напрями діяльності? 

The HALO Trust Ukraine – це українська програма міжнародної благодійної організації, яка займається гуманітарним розмінуванням. Вона була заснована 36 років тому в Афганістані й зараз працює у понад 30 країнах та територіях світу. В Україні ми почали діяльність у 2015 році, зосередившись спочатку на Луганській та Донецькій областях. До 2022 року наша команда налічувала близько 400 осіб і очистила від мінної загрози понад 9,5 мільйонів квадратних метрів землі, але через повномасштабне вторгнення Росії всі результати нашої попередньої роботи були фактично втрачені.

Зараз ми працюємо у 9 областях України. Безпосередньо розмінування відбувається у шести регіонах: Київській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Миколаївській та Харківській областях. У Дніпропетровській, Одеській та Донецькій областях проводимо нетехнічне обстеження потенційно небезпечних територій та просвітницьку роботу щодо мінної небезпеки серед населення.

За цей час наша команда зросла до 1 500 осіб, з яких 30% – жінки. З лютого 2022 року вони вивільнили для подальшого використання понад 8,2 мільйона квадратних метрів української землі.

Як ви потрапили в цю сферу?

Я прийшла в цю сферу із журналістики. З початком повномасштабного вторгнення все більше працювала з військовою та соціальною тематикою, але згодом відчула, що хочу бути не просто спостерігачем, а безпосередньо долучитися до змін. Як і для багатьох жінок, для мене це стало способом активно допомагати країні та робити реальний внесок у безпеку України.

Що таке гуманітарне розмінування та яку роль воно відіграє в Україні?

Гуманітарне розмінування – це процес очищення територій від вибухонебезпечних предметів після деокупації або завершення активних бойових дій на певній ділянці. На відміну від військового розмінування, яке забезпечує просування військових операцій, або роботи екстрених служб, які реагують на конкретні знахідки, гуманітарне розмінування спрямоване на стовідсоткове очищення земель для безпечного повернення цивільного населення до повноцінного життя.

Ми працюємо лише в зонах, де вже немає бойових дій, і досліджуємо території, які можуть бути забруднені мінами чи нерозірваними боєприпасами.

Які потреби в гуманітарному розмінуванні в Україні на сьогодні? 

Україна наразі є однією з найбільш замінованих країн у світі. За офіційними даними держави, щонайменше 134 тисяч квадратних кілометрів території є потенційно забрудненими мінами та вибухонебезпечними предметами. Це близько 20% площі країни.

Станом на початок 2025 року в Україні працює понад 4 500 саперів та демінерів. Проте, за оцінками експертів, ця кількість має бути значно більшою для швидкого очищення територій. Тобто Україна постійно потребує нових фахівців. На сьогодні вже діє близько 87 операторів протимінної діяльності, серед яких є урядові, приватні, гуманітарні та міжнародні організації. Точного прогнозу щодо терміну, необхідного для повного очищення країни, наразі зробити не можливо. Але мова йде щонайменше про десятиліття.

Темпи розмінування залежать від людських ресурсів, фінансування, безпекової ситуації та розвитку новітніх технологій. Наприклад, на одній ділянці одночасно можуть знаходитись різні типи вибухової загрози: протитанкові та протипіхотні міни, міни в пластиковому корпусі, міни-пастки та боєприпаси, що не розірвались. Це значно ускладнює процес очищення, бо кожна з таких загроз вимагає застосування окремих методів. До того ж безпекова ситуація постійно змінюється, що може призводити до призупинення робіт на ділянках чи навіть до повторного забруднення вже очищених територій.

Це має низку критичних наслідків. Насамперед це смертельна небезпека для людей, але також й значні економічні втрати: через заміновані землі Україна щороку втрачає десятки мільярдів доларів. Це особливо відчутно для аграрного сектору, де неможливість обробки полів впливає на внутрішній ринок, експорт і світову продовольчу безпеку.

Наскільки ця галузь є доступною для жінок? Як ситуація змінилася після початку повномасштабного російського вторгнення?

Ми активно заохочуємо жінок до участі в розмінуванні на всіх рівнях. Наразі приблизно 30% працівників в нашій організації – жінки, і цей показник відповідає загальним тенденціям по сектору. Жінки працюють в усіх напрямках: пілотують дрони, керують броньованими машинами розмінування, займаються знешкодженням вибухонебезпечних предметів, аналітикою зображень, дослідженнями та інноваціями, планують розмінувальні операції та тренують нових фахівців. У практиці The HALO Trust є країни, де співвідношення жінок і чоловіків на програмах становить близько 50%, і ми безумовно прагнемо досягти таких показників й в Україні.

До 2017 року існували законодавчі обмеження, які не дозволяли жінкам працювати у професіях, пов’язаних із розмінуванням, адже ця діяльність входила до переліку "небезпечних професій". У тому числі завдяки адвокації міжнародних організацій це обмеження було скасовано, і жінки отримали офіційний доступ до роботи в цій сфері.

Загалом, сектор гуманітарного розмінування є одним із найбільш відкритих і доступних для жінок, і пропонує реальні можливості для професійного розвитку.

З якими стереотипами стикаються жінки в цій сфері?

Один із поширених міфів – це уявлення, що робота з розмінування небезпечна для жінок або потребує якихось особливих фізичних критеріїв. Насправді ця професія передбачає чіткі протоколи безпеки, які зводять усі ризики до нуля. На додачу новітні технології, такі як дрони та машини дистанційного керування, дозволяють виконувати розмінування максимально ефективно та безпечно для всіх.

Важливо розуміти, що розмінування — це не лише фізична робота, а й точність, уважність, аналітичне мислення та здатність працювати в команді. Саме тому жінки демонструють високий рівень професіоналізму й чудово проявляють себе в полях.

Ще один стереотип – що жінки не можуть займати керівні посади у цій сфері. Але практика показує протилежне: жінки очолюють великі команди, керують цілими розмінувальними операціями в складних регіонах та впроваджують інновації.

Тож, ця сфера відкрита для всіх, незалежно від статі, віку чи фізичної підготовки.

Скільки триває процес навчання до того, як жінки починають працювати, розміновувати?

Якщо говорити про стандартний процес, то спочатку людина подає заявку, проходить співбесіду, відбір і потрапляє на навчання.

Навчання триває приблизно місяць і оплачується. За цей час людина не лише вивчає протоколи та стандарти роботи, а й має можливість зрозуміти, чи підходить їй ця сфера. Це важливо для всіх, зокрема й для жінок, щоб вони могли спробувати себе та переконатися, що ця професія їм підходить і цілком під силу.

У разі успішно складання іспитів, кандидаткам пропонують роботу. У більшості випадків наші випускники та випускниці залишаються працювати у сфері розмінування.

Які особливості форми та екіпірування для жінок-демінерок?

У сфері розмінування використовується спеціальний захисний одяг, досить масивний. Стандартна форма та броня історично були розраховані на чоловіків, і жінкам вони можуть бути менш зручними.

Тому ми впроваджуємо адаптоване екіпірування: броню та форму, які враховують особливості жіночої анатомії. Я можу сказати з особистого досвіду – навіть якщо наш стандартний одяг відповідає твоєму розміру, він не завжди комфортний через його загальний крій. Саме тому ми працюємо над тим, щоб зробити жіночу форму зручнішою та функціональнішою, а також додали до комплекту спортивні бра.

Зараз триває тестування нових зразків жіночої броні, і на основі отриманих відгуків ми зможемо внести ще більше необхідних змін – можливо, щось додати чи прибрати, щоб зробити її максимально комфортною саме для жінок.

Які кар’єрні можливості пропонує ця галузь для жінок?

Жінки у нашій організації можуть будувати кар’єру в різних напрямках. Наприклад, якщо людина хоче розвиватися далі, вона може пройти курси парамедика, які тривають близько двох тижнів. Парамедики працюють у групах розмінування та відповідають за надання першої допомоги в разі необхідності.

Якщо є інтерес до технологій — можна пройти навчання на пілотесу дронів або операторку машин для дистанційного розмінування. Можна також навчитися знищенню вибухонебезпечних знахідок.

Кар’єрний ріст можливий і в управлінському напрямку. Наприклад, у нас жінки, які починали як демінерки, згодом ставали керівницями груп, потім ділянок, а згодом й регіонів. Також завжди можна перейти до інших напрямків у межах організації. Одна з наших колег починала свій шлях демінеркою, а зараз займається інформуванням населення щодо мінної небезпеки.

У цій сфері є багато можливостей для розвитку, і кожний чи кожна можуть знайти для себе той напрямок, який підходить найбільше.

Що мотивує жінок долучатися до професій в розмінуванні?

Коли ми говоримо про розмінування — це насамперед про безпеку тих місць, де ми самі живемо, де зростають наші діти. Часто це стає смертельною загрозою для людей, які мешкають у віддалених селах та громадах України: там, де діти вільно граються в лісах та біля річок, фермери працюють в полях, а місцеві жителі щодня ходять ґрунтовими стежками. І всі ці місця можуть бути рясно усіяні вибухонебезпечними залишками війни. Тому для нас, жінок, це можливість не лише покращити свій добробут, а й долучитися до важливої місії, яка може врятувати життя і здоров’я багатьох.

Зараз надскладні часи для України й ми всі робимо своє. Я впевнена, що багато українок відчувають внутрішнє бажання долучитися, допомогти, підтримати.

Також велика частина наших жінок мають особисту мотивацію, пов'язану з пережитими труднощами, війною, окупацією чи переселенням. Цей досвід став додатковим стимулом для них — бажання допомогти своїм громадам, повернутися до рідних місць, зробити дім безпечнішим для своїх дітей. Тому це не просто професія, це можливість зробити реальний вклад у безпечне майбутнє України.