Центр гендерної культури та Музей жіночої та гендерної історії започаткували феміністичну ініціативу – шляхом збору пропозицій від мешканців міста подати відповідні варіанти до топонімічної комісії, щоб при подальшому перейменуванні на карті міст України жіночих імен більшало. ООН Жінки в Україні підтримали таку ініціативу. Харків став першим містом, де її було запущено.

Галина Скіпальська є директоркою Української фундації громадського здоров'я, національної жіночої організації, яка підтримується Жіночим фондом миру і гуманітарної допомоги ООН (Women’s Peace and Humanitarian Fund (WPHF). Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Галина Скіпальська та її колеги стали першими, хто відреагував на ситуацію, надаючи необхідні товари, медичні послуги та психосоціальну підтримку внутрішньо переміщеним особам по всій Україні.

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юлія керувала успішним квітковим бізнесом у селі Колонщина Київської області. У перші дні війни Колонщину було окуповано російськими військами, а вибух ракети знищив значну частину господарства.

Наталія Хамко, заступниця генерального директора з правових та кадрових питань Чернігівської обласної лікарні. На початку повномасштабного вторгнення Наталія доєдналася до колег-медиків, щоб допомогти цивільним та військовим пацієнтам лікарні. З Наталією ми поспілкувалися на тренінгу «Роль жінки в медіації», який відбувся в межах проєкту з інституційної розбудови «Розбудова демократичного, мирного та гендерно рівноправного суспільства в Україні - фаза ІІ», що реалізується за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Марія Парфило, головна спеціалістка відділу праці, сімейної та гендерної політики Лебединської міської територіальної громади, що на Сумщині, розповіла про виклики, з якими стикається громада в умовах повномасштабного російського вторгнення. З Марією ми зустрілися на тренінгу «Роль жінки в медіації», який відбувся в межах проєкту з інституційної розбудови «Жінки, мир, безпека», що реалізується за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Олександра Самсонова, родом з Росії, раніше часто відвідувала Україну. У шкільні роки вона виїжджала за кордон на навчання до Великої Британії та США. За фахом юристка, вона закінчила Коледж міжнародної торгівлі, але не працювала за фахом. У 2020 році вона заглибилася в тему війни, яку її країна веде на сході України. Усвідомлюючи всю серйозність ситуації, Олександра повідомила родині та друзям, що незабаром повернеться. Так, з однією валізою, вона вирушила в Україну.

Альона Харченко все життя працювала у сфері обслуговування, була бухгалтеркою, продавчинею і підприємницею. Родом вона з Миколаївщини, але п’ять років мешкає в Києві, де також працювала у сфері послуг. Перед початком повномасштабної війни мріяла змінити діяльність і спробувати себе в соціальній роботі. Тепер Альона — менеджерка по заявках штабу швидкого реагування Руху Veteranka.

Юлія Микитенко – перекладачка зі знанням декількох мов, командирка взводу розвідувальної роти Збройних Сил України. Юлія пройшла трансформацію від звичайної перекладачки до офіцерки Збройних Сил України. Вона змінила долю жінок-військових України та започаткувала перший в Україні жіночий взвод.

Анніс Захарова є засновницею сталого бренду одягу AZAVA та членкинею Асоціації експертів зі сталого розвитку, консультанткою з ESG менеджменту та комунікацій, менторкою стартапів та креативного бізнесу. Вона регулярно долучалась до проєктів з уповноваження жінок як експертка, а від початку повномасштабної війни в Україні почала робити це ще активніше.

Інна Бєлянська — фінансова експертка, яка понад 20 років працює на ринку страхування життя в Україні. Вона є головою міжнародної компанії страхування життя МетЛайф, яка, окрім потреби надавати якісні послуги зі страхування, підтримує різні соціальні ініціативи, у тому числі для економічного уповноваження жінок.

Про розробку та впровадження державної політики, спрямованої на попередження та подолання сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК), а також забезпечення допомоги тим, хто постраждав від рук російських агресорів, говоримо з Урядовою уповноваженою з питань ґендерної політики, докторкою юридичних наук, професоркою Катериною Левченко.

Julia Pysmenna is the founder of the online platform taker | maker, a web-service that brings together different professionals offering digital content creation on demand for small and medium-sized businesses. Based in Ukraine, the company helps its customers to create photos, videos, text and design for social media, blogs and websites through a database of over 120 high-quality content creators, as well as digital marketers, social media marketing managers and content producers. Pysmenna is one of the women entrepreneurs that have been selected to participate in the Women’s Entrepreneurship EXPO mentorship programme.

Олеся Божко – голова української громадської організації «Простір знань», яка допомагає дітям отримати якісну безкоштовну освіту та підтримує жінок-освітян, які втратили роботу через війну. Олеся є однією з 17 жінок-активісток та представниць організацій громадянського суспільства, які працюють зі вразливими групами жінок, та взяли участь у She Media School — медіашколі з розвитку потенціалу, спрямованому на покращення представництва жінок у ЗМІ. Оскільки війна в Україні триває вже рік, важливо підкреслювати голоси жінок, особливо тих, хто працює на захист прав жінок.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року вже підтверджено загибель понад 2 тисяч жінок через обстріли, які зруйнували будинки та цивільні споруди по всій Україні. Загальні цифри, ймовірно, є набагато вищими: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини жінки становлять майже 40 відсотків з понад 21 тисяч жертв серед цивільного населення, зафіксованих у 2022 році. А з приблизно 7,9 мільйонів внутрішньо переміщених осіб в Україні жінки наразі складають не менше 90 відсотків.

Ольга Світлична народилася в Маріуполі, останні п'ять років вона будує кар'єру в секторі безпеки. У 24 роки стала уповноваженою Голови Національної поліції з дотримання прав людини. З часом почала керувати відділенням міжнародного співробітництва у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Вона — начальниця одного з відділів в Управлінні дотримання прав людини. Займається темами гендерної рівності та протидії домашньому насильству. Щоб потрапити на нинішню посаду, довго готувалася — вчила законодавство у сфері захисту прав людини та міжнародні стандарти. Пройшла всі онлайн-курси на тему прав людини та домашнього насильства, які тільки змогла знайти. Із семи кандидатів врешті обрали саме її.

Вона одна з мільйонів українців та українок, які були змушені покинути свої домівки з початку війни в лютому цього року. Понад 5,23 мільйона біженців, переважно жінок і дітей, втекли до сусідніх країн, і понад 7 мільйонів людей були переміщені всередині України. Для жінок нове місто чи країна часто означає зміни й у професійному житті – нове місце роботи, нова компанія чи зовсім нова професія. Однак в умовах війни такі зміни є складнішими.

24 лютого по всій Україні люди прокинулися від звуків сирен і вибухів, оскільки Росія почала військовий напад. З цього ранку 1 мільйон українців – переважна більшість жінок і дітей – втекли до сусідніх країн.