«Український жіночий конгрес: Регіональний вимір», що відбувся сьогодні у місті Черкаси, був присвячений лідерству жінок у місцевому самоврядуванні і підприємництві, навчанню фінансової грамотності, підтримці вразливих груп жінок у сільській місцевості, питанням посилення національної ідентичності. Під час свого спецвиступу на Конгресі, Сабін Фрейзер Гюнеш, наголосила на важливості підтримки жіночих правозахисних організацій в Україні на тлі скорочення фінансування...

«Все почалось у 2017 році. Спочатку це було просто хобі, яке переросло у бізнес. Я робила чохол для ножа, який планувала подарувати чоловіку. Він попросив мене його пошити, але я довго відкладала, і зрештою йому довелося це зробити самому. Він знайшов шматок шкіри і почав працювати. Так і почалося наше заняття шкіряними виробами.

«За освітою я вчителька музики, маю 15 років педагогічного стажу в школі, а досвід у вирощуванні грибів — близько 20 років. Тобто підприємниця я вже більше, ніж вчителька. Я почала зі створення міцелію — посадкового матеріалу для грибів. Після пандемії вирішили спробувати виробництво в’ялених продуктів. Розробили технологію, рецептуру з різними смаками — і так почалася історія «Грибних Джерок»...

«Я працювала в корпоративному секторі, займалася маркетингом, клієнтським сервісом і аналітикою, але мені захотілося “заземлитися”. Тому, коли я дізналася про органічні теплиці, це мене дуже зацікавило. Протягом трьох років я досліджувала різні агрокультури, садівництво та овочівництво, відвідувала конференції, майстер-класи, а також господарства, які запрошували до себе в гості...

«У мене любов до килимарства почалася з глибокого дитинства, оскільки я зростала між килимами, між килимарством. Зважаючи на те, що моя мама, Зеновія Шульга, є художницею по текстилю, я цим всім жила. Я і ткати не вмію, але я — економістка...

Команда ООН Жінки в Україні 
разом із Marie Claire Business та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) вирушили у медіаекспедицію, щоб дізнатися, як жінки та дівчата беруть участь в економічному
відновленні України.

Крістіна Ніколаєнко (28) – співзасновниця підприємства «Залізо» з прифронтового міста Миколаїв закликає жінок і дівчат вести бізнес у сфері важкої промисловості та перероблення. Крістіна – серед підприємиць, які беруть участь у Виставці жіночого підприємництва EXPO 2024. Попри небезпеку та виклики воєнного часу, вона впевнено керує бізнесом з виготовлення металевих виробів та меблів, масштабує його та виходить на нові ринки.

Починаючи з 2022 року, Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) разом з ООН Жінки в Україні розгорнув підтримку організацій громадянського суспільства, які очолюються жінками та/або захищають права жінок. Така підтримка необхідна для забезпечення критично важливої діяльності таких організацій, надання термінової гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), захисту жінок і дівчат від сексуального та гендерного насильства, а також з метою посилення участі жінок у плануванні та інвестуванні заходів щодо відновлення та економічного забезпечення.

Кампанія покликана звернути увагу суспільства на проблему гендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат, сприяти його превенції та поінформувати про платформи для допомоги постраждалим. Кампанія триває з 25 листопада по 10 грудня в рамках глобальної ініціативи «16 Днів активізму проти гендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат».

До повномасштабного російського вторгнення в Україну Юлія Конончук навчалася у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка. Вона виграла стипендію на навчання у Великій Британії та мала розпочати там навчання в університеті восени 2022 року, але їй вчасно не надали візу.

Київ, 21 червня, 2023 р. - Жінки, представниці та представники виключених груп повинні відігравати провідну роль у прийнятті рішень щодо повоєнного відновлення України, що допоможе створити в країні кращі та рівноправні умови для її подальшого розвитку. Саме про це говорили організатори додаткової події з ґендерного чутливого підходу до відновлення. Подія за участі українського уряду, жіночих правозахисних організацій, громадянського суспільства та приватного сектору відбулася напередодні міжнародної конференції з питань відновлення України - Ukraine Recovery Conference в Лондоні.

Діана Андруник – фотографиня та фотожурналістка, яка 11 років займається художньою та рекламною фотографією. З 2021 року працює з Жіночим ветеранським рухом VETERANKA над кількома проектами разом із військовими. Одна з них: «Жінка-воїн — насамперед жінка». Через п’ять місяців після повномасштабного російського вторгнення Андруник була змушена покинути Україну та переїхати до Великобританії заради безпеки своєї родини.

Вероніка Литвиненко – волонтерка та графічна дизайнерка Жіночого Ветеранського Руху. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало її в Києві, а всю її родину – у Маріуполі.

З 24 лютого 2022 року мільйони українців залишають свої домівки через російське вторгнення, що перетворилося на повномасштабну війну. Місцева влада, волонтери та громадянське суспільство Кагулу, прикордонного району на півдні Республіки Молдова, роблять усе можливе, щоб допомогти, направити та прихистити тих, хто перебуває у дорозі.

У результаті військового вторгнення Російської Федерації в Україну близько 2 млн людей зазнали внутрішнього переміщення в межах країни, а вже понад 3 млн біженців перетнули міжнародні кордони України. Станом на 13 березня у Молдові були 106 994 біженця з України, більшість із них становили жінки та діти. Те саме можна сказати і про велику ромську сім’ю з 12 людей, яка була змушена втекти зі своєї домівки у селі Арбузівка (Миколаївська область) з метою отримання захисту та допомоги у Республіці Молдова.

Понад 400 тисяч людей з України перетнули кордон Республіки Молдови після вторгнення Росії 24 лютого. За даними Бюро з питань міграції та притулку Молдови, станом на 10 березня понад 1600 українців попросили притулку.

24 лютого Наталія, Ірина та Христина, три подруги з дітьми з Одеси, прокинулися від звуків повітряної тривоги й вибухів. Почався військовий напад Росії.

За два тижні після початку військового наступу Росії в Україні понад 1,5 млн людей покинули свої домівки, переважну більшість із них складають жінки і діти. Ті, хто масово прямує до пунктів перетину кордону – і ті, хто залишається з метою захисту своєї країни – стикаються з величезними ризиками, труднощами і дефіцитом. Познайомтеся з деякими із багатьох жінок, з якими ми розмовляли на передових позиціях реагування на кризу у м. Чернівці.

24 лютого по всій Україні люди прокинулися від звуків сирен і вибухів, оскільки Росія почала військовий напад. З цього ранку 1 мільйон українців – переважна більшість жінок і дітей – втекли до сусідніх країн.