Ганна Демиденко, 38-річна активістка та правозахисниця. Вона працювала в багатьох громадських організаціях, у тому числі в Українському жіночому ветеранському русі VETERANKA, місцевій громадській організації, що підтримується структурою ООН Жінки та має на меті забезпечення рівних прав для військовослужбовиць.

Ірина Клочко - 38-річна дешифрувальниця в українському підрозділі повітряної розвідки "Очі". До служби в армії працювала режисеркою на телебаченні в Києві. Нещодавно Ірина приєдналася до Жіночого ветеранського руху, щоб бути частиною спільноти однодумців. За підтримки Структури ООН Жінки, Жіночий ветеранський рух відстоює права жінок в армії та пропонує жінкам-військовослужбовицям психологічну, реабілітаційну, реінтеграційну та освітню підтримку.

Вікторія Назаренко є Генеральною секретаркою Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ), яка об'єднує понад 100 організацій, що представляють людей з інвалідністю з різних регіонів України. НАІУ співпрацює з різними агентствами ООН, в тому числі зі Структурою ООН Жінки, з метою залучення людей з інвалідністю до гуманітарної допомоги та відстоювання їхніх прав.

Аліса Шрамко “Доля” - санінструкторка Фастівського добровольчого формування територіальної громади, що на Київщині, субінструкторка в Добровольчому медичному батальйоні “Госпітальєри” та членкиня Руху Veteranka. За цивільною професією соціальний педагог. Працює в музеї старшим співробітником відділу нематеріальної культурної спадщини. А ще – вона мама двох дітей.

Анніс Захарова є засновницею сталого бренду одягу AZAVA та членкинею Асоціації експертів зі сталого розвитку, консультанткою з ESG менеджменту та комунікацій, менторкою стартапів та креативного бізнесу. Вона регулярно долучалась до проєктів з уповноваження жінок як експертка, а від початку повномасштабної війни в Україні почала робити це ще активніше.

Марина Кузнєцова, як і мільйони українок, постраждала внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, через яку втратила роботу, почувалась розгубленою у новій та чужій країні, не розуміла, як професійно рухатись далі.

До повномасштабного російського вторгнення в Україну Юлія Конончук навчалася у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка. Вона виграла стипендію на навчання у Великій Британії та мала розпочати там навчання в університеті восени 2022 року, але їй вчасно не надали візу.

Київ, 21 червня, 2023 р. - Жінки, представниці та представники виключених груп повинні відігравати провідну роль у прийнятті рішень щодо повоєнного відновлення України, що допоможе створити в країні кращі та рівноправні умови для її подальшого розвитку. Саме про це говорили організатори додаткової події з ґендерного чутливого підходу до відновлення. Подія за участі українського уряду, жіночих правозахисних організацій, громадянського суспільства та приватного сектору відбулася напередодні міжнародної конференції з питань відновлення України - Ukraine Recovery Conference в Лондоні.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги (WPHF) оголосив конкурс проєктів в Україні для підтримки організацій громадянського суспільства, які працюють над збільшенням участі жінок у гуманітарному та кризовому впроваджені заходів, а також посиленням захисту жінок та дівчат, вимушено переміщених через війну в Україні.

Діана Андруник – фотографиня та фотожурналістка, яка 11 років займається художньою та рекламною фотографією. З 2021 року працює з Жіночим ветеранським рухом VETERANKA над кількома проектами разом із військовими. Одна з них: «Жінка-воїн — насамперед жінка». Через п’ять місяців після повномасштабного російського вторгнення Андруник була змушена покинути Україну та переїхати до Великобританії заради безпеки своєї родини.

Вероніка Литвиненко – волонтерка та графічна дизайнерка Жіночого Ветеранського Руху. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало її в Києві, а всю її родину – у Маріуполі.

Гандзя Морозова – кастинг-менеджерка та кінорежисерка з Києва. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Морозова очолила Український Жіночий Ветеранський Рух, відомий як VETERANKA, який доставляє гуманітарну допомогу на деокуповані території та в гарячі точки. З 24 лютого 2022 року організація посилила свій фокус на гуманітарній допомозі та розпочала серію сесій психологічної підтримки за сприяння ООН Жінки в рамках проекту «Трансформаційні підходи до досягнення гендерної рівності в Україні», який підтримується Офісом Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та фінансується Урядом Швеції.

Українські жіночі організації громадянського суспільства були одними з перших, хто відреагував на гуманітарну кризу в Україні. У партнерстві з ООН Жінки вони продовжують відігравати провідну роль, яка є ключовою для післявоєнного відновлення.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року вже підтверджено загибель понад 2 тисяч жінок через обстріли, які зруйнували будинки та цивільні споруди по всій Україні. Загальні цифри, ймовірно, є набагато вищими: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини жінки становлять майже 40 відсотків з понад 21 тисяч жертв серед цивільного населення, зафіксованих у 2022 році. А з приблизно 7,9 мільйонів внутрішньо переміщених осіб в Україні жінки наразі складають не менше 90 відсотків.

Олександра Матвійчук – українська правозахисниця. Після протестів на «Майдані» в листопаді 2013 року, які призвели до повалення уряду та спричинили багато втрат серед активістів, вона створила сторінку Євромайдан SOS у Facebook. Як голова "Центру громадянських свобод", вона також надавала юридичну допомогу протестувальникам, які постраждали під час розгону. Разом зі своєю командою Матвійчук задокументувала понад 18 000 актів військовіих злочинів проти українського народу з 2014 року. "Центр громадянських свобод" отримав Нобелівську премію миру у 2022 році.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги (WPHF) оголосив конкурс проєктів в Україні для підтримки організацій громадянського суспільства, які працюють над збільшенням участі жінок у гуманітарному та кризовому впроваджені заходів, посиленням захисту жінок та дівчат, покращенням соціально-економічного відновлення й політичної участі жінок та дівчат, вимушено переміщених через війну в Україні.

Конгрес з економічного уповноваження жінок (WEE Congress) тривав два дні поспіль та зібрав більше 100 українських підприємниць, представниць приватного та громадського секторів, а також академічної спільноти. Захід відбувся 21-22 листопада у гібридному форматі: оффлайн у Львові та з онлайн трансляцією.

Сьогодні 15,7 мільйонів людей в Україні терміново потребують гуманітарної допомоги та захисту. На сході та півдні України тривають атаки на населені пункти та цивільну інфраструктуру, що загрожує життю людей та їхньому доступу до життєво важливих послуг. Структура ООН Жінки в Україні перепрограмувала свою діяльність, щоб охопити тих жінок і чоловіків, які найбільше потребують предметів першої необхідності, яких немає в районах Донецької області, які зазнають найжорстокіших обстрілів.

Хоча співробітники сектору безпеки стикаються із психологічними травмами при виконанні обов’язків, такий досвід не справляє значний вплив на їхні погляди та поведінку, пов’язані з ґендерною рівністю. Таким чином, ґендерні стереотипи ґрунтуються не на характері роботи у секторі безпеки, а на загальних поглядах суспільства, досвіді з дитинства та інших факторах. Це є одним із ключових результатів національного дослідження під назвою «Розуміння питання маскулінності та ґендерної рівності у секторі безпеки України», проведеного Офісом ООН Жінки в Україні та неурядовою організацією «Promundo-US» за ініціативи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України.

Наталя Тюнягіна – регіональна координаторка Благодійної Організації «Позитивні Жінки» та голова правління відокремленого підрозділу ГО «Позитивні Жінки Херсон».