За словами Гандзі Морозової: “Моя мотивація - це перемога України”

Гандзя Морозова – кастинг-менеджерка та кінорежисерка з Києва. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Морозова очолила Український Жіночий Ветеранський Рух, відомий як VETERANKA, який доставляє гуманітарну допомогу на деокуповані території та в гарячі точки. З 24 лютого 2022 року організація посилила свій фокус на гуманітарній допомозі та розпочала серію сесій психологічної підтримки за сприяння ООН Жінки в рамках проекту «Трансформаційні підходи до досягнення гендерної рівності в Україні», який підтримується Офісом Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та фінансується Урядом Швеції.

Для мене війна розпочалася дев’ять років тому, коли мого батька мобілізували, і з того моменту я жила з чітким відчуттям і очікуванням повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року [початок повномасштабного вторгнення рф] мене хвилювало одне: чи не скасуємо ми заплановані зйомки короткометражного фільму через те, що акторів потрібно попередити за добу? Зйомки були скасовані. Я почала читати новини і думати про те, чим я можу бути корисною.

Я почала займатися волонтерством і точно знал, що допомагаю, і відразу побачила певні результати. Так я познайомилася з волонтерським штабом Українського Жіночого Ветеранського Руху (VETERANKA). Раніше я займалася логістикою у штабі. Ми розробили систему організації складів і збору заявок. Ми розвантажували гуманітарну допомогу на вокзалі. Я створила базу водіїв-волонтерів, які доставляли необхідні ліки та їжу на вимогу. Також координувала доставку гуманітарної допомоги до звільнених міст, організовувала військовий супровід. А потім були поїздки на Схід. Одного разу на кордоні з Донецькою областю нас зустріли винищувачі…

Зараз я відповідаю за налагодження різних процесів роботи та життєдіяльності штабу: від створення робочих таблиць та інструкцій до контролю за виконанням завдань. Мій досвід режисерської роботи був дуже корисним, адже завдання на знімальному майданчику та в штабі фактично схожі: спілкування з людьми, постановка завдань, планування та дотримання таймінгу.

З моменту мого знайомства з рухом і до сьогодні у нас не було тиші чи простою. Весь час в дії, підіймаємо хвилюючі теми про жінок в армії, організовуємо мільйонні збори під запити від військових, допомагаємо цивільному населенню. Впевнена, що в подальшому це буде мати позитивний вплив на суспільство в цілому та відбудову держави. Не можна втрачати час, ми це розуміємо та діємо вже зараз.

Моя мотивація – це перемога України та спокійний сон з усвідомленням того, що в нашій країні не гинуть люди, що ті, кого я люблю, у безпеці, що можна жити життя і не чекати, коли ракета влучить в будинок. Я знаю, що це обов'язково буде, тому працюємо. Роблю те, що можу робити, щиро захоплююсь людьми, з якими познайомилась, і з якими реалізуємо різні фантастичні проекти, спрямовані на користь та результат. Це надихає на щось більше і ще сміливіше.