Історії

16
знайдені результати
1 - 16 з 16 Результати
Дата:
Дарина Степченкова – 27-річна delivery manager з Києва, яка працює в Intellias. Intellias — глобальна компанія з українським корінням, що працює в ІТ-індустрії вже понад 20 років. З 2021 року Intellias послідовно впроваджує всі принципи розширення прав і можливостей жінок (WEPs) у своїх ініціативах.
Дата:
В Україні проживає близько 400 тис. ромів, точного обліку немає, адже чимало ромів досі без будь-яких документів реєстрації. Проблеми з житлом, труднощі з працевлаштуванням та низькі доходи ― це ключові виклики за результатами опитування ромів у травні 2023. Анжеліка Бєлова ― ромська активістка зі Запоріжжя заснувала організацію «Голос Ромні», яка допомагає ромським жінкам долати труднощі, самореалізовуватись та покращувати власне економічне становище. Проєкти «Голос Ромні» підтримують ООН Жінки в Україні та Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). У матеріалі Анжеліка розповідає про вплив війни на ромські спільноти, гендерно зумовлене насильство та шляхи зростання добробуту для ромських жінок.
Дата:
Два роки тому повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до масового переміщення всередині та за межами країни, оскільки мільйони українців та українок виїжджали в пошуках безпеки та підтримки. Анастасія Пирогова – психологиня й координаторка проєкту Women’s New Horizons, який реалізує організація «Жіночі перспективи» у Самборі, де вона проживає з родиною після вимушеного переміщення з рідного Запоріжжя. Тут Анастасія підтримує жінок і дівчат, надаючи психологічні консультації та створюючи ресурси для допомоги внутрішньо переміщеним особам отримати доступ до основних послуг.
Дата:
Майя Аваліані, міжнародна консультантка ООН Жінки та експертка з гендерної рівності, поділилася своїми думками щодо викликів та можливостей роботи з громадами в Україні, розширення економічних можливостей жінок під час раннього відновлення та повоєнної відбудови. У листопаді 2023 року Майя Аваліані провела серію тренінгів «Роль жіночого посередництва у реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека» та процесах відновлення в Україні» для представників та представниць регіональної та місцевої влади Запорізької, Кіровоградської, Сумської та Чернігівської областей.
Дата:
Олена - інспекторка пожежної служби за освітою, та кондитерка за покликанням. Чоловік Олени - військовий та захисник Маріуполя, більше 1,5 року знаходиться у російському полоні. Олена завжди шукала справу до душі, не стільки для грошей, скільки з бажання робити щось цікаве. Займалася різними речами, але спобувавши випікати пряники, захопилась.
Дата:
Юлія Савинська, 32-річна кондитерка та підприємиця зі Сходу України, яка, як і мільйони інших українок та українців, була вимушена залишити свій дім і втратила бізнес через повномасштабну війну. Проте, від своїх мрій Юлія не відмовилася.
Дата:
Наталія Оніпко - засновниця та президентка фонду "Запорука", який допомагає онкохворим дітям та їхнім родинам. З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну фонд розширив свою діяльність на надання гуманітарної допомоги вразливим внутрішньо переміщеним особам, зокрема жінкам, та громадам, які їх приймають.
Дата:
Марина Кузнєцова, як і мільйони українок, постраждала внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, через яку втратила роботу, почувалась розгубленою у новій та чужій країні, не розуміла, як професійно рухатись далі.
Дата:
До повномасштабного російського вторгнення в Україну Юлія Конончук навчалася у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка. Вона виграла стипендію на навчання у Великій Британії та мала розпочати там навчання в університеті восени 2022 року, але їй вчасно не надали візу.
Дата:
Ганна Суворкіна – українська дизайнерка одягу, яка відмовилася від співпраці з відомими брендами та дизайнерами за-для пошиття форми для українських військовослужбовиць. Те, що для неї почалося як волонтерство, і бажання працювати для спільної справи, пізніше спонукало переосмислити свою кар’єру та зустріти й перемогти нові виклики.
Дата:
Через війну Валентині Наливайко довелося двічі залишати свій дім в Україні – спочатку в межах країни після вторгнення Росії у 2014 році, а потім знову, після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Їй довелося двічі починати своє життя з нуля, Наразі - у Великобританії.
Дата:
Анна Завертайло - співвласниця пекарні «Завертайло» й кафе-кондитерської Honey у місті Києві, одна із таких підприємиць, які з перших днів повномасштабної війни спрямували свій бізнес на локальну підтримку людей.
Дата:
Наталія Новицька - проєктна менеджерка Благодійної організації «Позитивні Жінки». Основними цілями нашої організації є розширення прав і можливостей жінок, забезпечення їх доступу до послуг та розвиток лідерства. Війна поставила всі наші цілі під загрозу. Перші тижні наша команда, в першу чергу, думала не про лідерство, а про безпеку. Чи варто виїжджати, чи залишитись? Як забезпечити безпеку своїм близьким?
Дата:
Моя ціль – показати, що не обов’язково їхати закордон, кудись на заробітки, а можна реалізуватись в підприємництві і в Україні, навіть впродовж війни.
Дата:
Анна Мазур – засновниця української кар’єрної платформи Happy Monday та громадської організації «Професіонали майбутнього». Цього літа її команда проводила дослідження поточного стану українського ринку: скільки жінок активно шукають роботу, які посади найбільш затребувані та які навички необхідні для успіху. За підтримки ООН Жінки, Мазур запустила проект кар’єрної та психологічної допомоги українкам.
Дата:
Сільські жінки стикаються з різними формами дискримінації та є особливо уразливими на тлі російського військового вторгнення. У 2016 році Софія Буртак заснувала громадську організацію «Бізнес мережа сільських жінок», що наразі об’єднує понад 300 сільських жінок, у тому числі фермерок, представниць місцевого самоврядування тощо. Вона активно бере участь у підтримці прав сільських жінок і відстоює гендерно чутливий сільськогосподарський сектор, який більше враховує інтереси жінок-фермерів та жіночого сільськогосподарського бізнесу. Софія пояснює, що з моменту першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році сільські жінки несуть величезний тягар, опікуючись про сім’ї, забезпечуючи продовольство для армії та розміщуючи мільйони внутрішньо переміщених українців і українок.