Бути підготовленими та впевненими — саме це необхідно жінкам, аби досягати успіху. Сабін Фрейзер Гюнеш, Представниця ООН Жінки в Україні, наголосила на цьому під час свого мотиваційного виступу на освітньому модулі “Легка промисловість”. Дводенну подію у Києві провели освітній проєкт STEM is FEM та український бренд жіночої білизни brabrabra для українських старшокласниць.

Ганна Демиденко, 38-річна активістка та правозахисниця. Вона працювала в багатьох громадських організаціях, у тому числі в Українському жіночому ветеранському русі VETERANKA, місцевій громадській організації, що підтримується структурою ООН Жінки та має на меті забезпечення рівних прав для військовослужбовиць.

Ірина Клочко - 38-річна дешифрувальниця в українському підрозділі повітряної розвідки "Очі". До служби в армії працювала режисеркою на телебаченні в Києві. Нещодавно Ірина приєдналася до Жіночого ветеранського руху, щоб бути частиною спільноти однодумців. За підтримки Структури ООН Жінки, Жіночий ветеранський рух відстоює права жінок в армії та пропонує жінкам-військовослужбовицям психологічну, реабілітаційну, реінтеграційну та освітню підтримку.

Вікторія Назаренко є Генеральною секретаркою Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ), яка об'єднує понад 100 організацій, що представляють людей з інвалідністю з різних регіонів України. НАІУ співпрацює з різними агентствами ООН, в тому числі зі Структурою ООН Жінки, з метою залучення людей з інвалідністю до гуманітарної допомоги та відстоювання їхніх прав.

Наталія Оніпко - засновниця та президентка фонду "Запорука", який допомагає онкохворим дітям та їхнім родинам. З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну фонд розширив свою діяльність на надання гуманітарної допомоги вразливим внутрішньо переміщеним особам, зокрема жінкам, та громадам, які їх приймають.

Аліса Шрамко “Доля” - санінструкторка Фастівського добровольчого формування територіальної громади, що на Київщині, субінструкторка в Добровольчому медичному батальйоні “Госпітальєри” та членкиня Руху Veteranka. За цивільною професією соціальний педагог. Працює в музеї старшим співробітником відділу нематеріальної культурної спадщини. А ще – вона мама двох дітей.

Анніс Захарова є засновницею сталого бренду одягу AZAVA та членкинею Асоціації експертів зі сталого розвитку, консультанткою з ESG менеджменту та комунікацій, менторкою стартапів та креативного бізнесу. Вона регулярно долучалась до проєктів з уповноваження жінок як експертка, а від початку повномасштабної війни в Україні почала робити це ще активніше.

Інна Бєлянська — фінансова експертка, яка понад 20 років працює на ринку страхування життя в Україні. Вона є головою міжнародної компанії страхування життя МетЛайф, яка, окрім потреби надавати якісні послуги зі страхування, підтримує різні соціальні ініціативи, у тому числі для економічного уповноваження жінок.

Марина Кузнєцова, як і мільйони українок, постраждала внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, через яку втратила роботу, почувалась розгубленою у новій та чужій країні, не розуміла, як професійно рухатись далі.

Про розробку та впровадження державної політики, спрямованої на попередження та подолання сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК), а також забезпечення допомоги тим, хто постраждав від рук російських агресорів, говоримо з Урядовою уповноваженою з питань ґендерної політики, докторкою юридичних наук, професоркою Катериною Левченко.

Через війну Валентині Наливайко довелося двічі залишати свій дім в Україні – спочатку в межах країни після вторгнення Росії у 2014 році, а потім знову, після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Їй довелося двічі починати своє життя з нуля, Наразі - у Великобританії.

Вероніка Литвиненко – волонтерка та графічна дизайнерка Жіночого Ветеранського Руху. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало її в Києві, а всю її родину – у Маріуполі.

Українські жіночі організації громадянського суспільства були одними з перших, хто відреагував на гуманітарну кризу в Україні. У партнерстві з ООН Жінки вони продовжують відігравати провідну роль, яка є ключовою для післявоєнного відновлення.

Юлія Кіріллова – це ветеранка, яка після повернення з війни змогла успішно адаптуватися до нової реальності, знайти себе та підсилити інших. У 28 років вона стала викладачкою в університеті та бореться за права жінок у війську та за його межами.

Олеся Божко – голова української громадської організації «Простір знань», яка допомагає дітям отримати якісну безкоштовну освіту та підтримує жінок-освітян, які втратили роботу через війну. Олеся є однією з 17 жінок-активісток та представниць організацій громадянського суспільства, які працюють зі вразливими групами жінок, та взяли участь у She Media School — медіашколі з розвитку потенціалу, спрямованому на покращення представництва жінок у ЗМІ. Оскільки війна в Україні триває вже рік, важливо підкреслювати голоси жінок, особливо тих, хто працює на захист прав жінок.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року вже підтверджено загибель понад 2 тисяч жінок через обстріли, які зруйнували будинки та цивільні споруди по всій Україні. Загальні цифри, ймовірно, є набагато вищими: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини жінки становлять майже 40 відсотків з понад 21 тисяч жертв серед цивільного населення, зафіксованих у 2022 році. А з приблизно 7,9 мільйонів внутрішньо переміщених осіб в Україні жінки наразі складають не менше 90 відсотків.

Ми захоплюємося винятковою гідністю, стійкістю, лідерством та мужністю українських жінок та дівчат, які платять страшну ціну за це нещадне порушення міжнародних прав людини та гуманітарного права, а також зазнають різних форм насильства. Ми засуджуємо ці порушення, і переконані, що всі до них причетні, мають понести сувору відповідальність як цього вимагає світ.

Олександра Матвійчук – українська правозахисниця. Після протестів на «Майдані» в листопаді 2013 року, які призвели до повалення уряду та спричинили багато втрат серед активістів, вона створила сторінку Євромайдан SOS у Facebook. Як голова "Центру громадянських свобод", вона також надавала юридичну допомогу протестувальникам, які постраждали під час розгону. Разом зі своєю командою Матвійчук задокументувала понад 18 000 актів військовіих злочинів проти українського народу з 2014 року. "Центр громадянських свобод" отримав Нобелівську премію миру у 2022 році.

44-річна Анастасія Перепилиця знає про переміщення з власного досвіду. У 2014 році вона мала стабільну роботу у фінансовій сфері та жила нормальним життям разом зі своїм чоловіком і двома дітьми в Донецьку Донецької області на сході України. Але коли російська армія вторглася до її рідного міста, вона була змушена тікати з родиною до Запоріжжя, міста, розташованого на берегах Дніпра на південному сході країни.

Лариса Денисенко - журналістка, адвокатка, правозахисниця та співзасновниця Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем». До війни Лариса та «ЮрФем» займалися переважно адвокатуванням жіночого лідерства у юридичній професії, забезпечували менторство та займалися веденням стратегічних справ, які стосувалися домашнього насильства й гендерно зумовленої дискримінації. Зараз цей перелік доповнився представництвом інтересів та юридичним захистом дівчат, жінок, чоловіків та хлопчиків, які вціліли від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в якому масово звинувачується сьогодні російські військові.