За словами Лариси Денисенко: «Сексуальне насильство – це тактика залякування, катування та приниження»

Лариса Денисенко - журналістка, адвокатка, правозахисниця та співзасновниця Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем». До війни Лариса та «ЮрФем» займалися переважно адвокатуванням жіночого лідерства у юридичній професії, забезпечували менторство та займалися веденням стратегічних справ, які стосувалися домашнього насильства й гендерно зумовленої дискримінації. Зараз цей перелік доповнився представництвом інтересів та юридичним захистом дівчат, жінок, чоловіків та хлопчиків, які вціліли від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в якому масово звинувачується сьогодні російські військові.

У перші дні вторгнення ми консультували біженців та внутрішньо переміщених осіб з приводу процедур, необхідних документів для виїзду тощо. На початку березня характер справ суттєво змінився. І жінки, і чоловіки – але переважно жінки – телефонували на гарячу лінію, щоб повідомити про сексуальне насильство, якому вони чи їхні близькі зазнали в контексті війни.

Будь-яке насильство – включаючи сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, – це історія домінування та влади. Злочинці хочуть в такий спосіб продемонструвати свою владу, вони хочуть домінувати. Саме тому сексуальне насильство так розповсюджене в умовах війни та збройних конфліктів. Але коріння цієї владності, агресії й безкарності, на мій погляд, ґрунтується в домашньому насиллі. Саме тому в Україні сьогодні так важливо ратифікувати Стамбульську конвенцію. Насильство щодо жінок та дівчат заперечує суб’єктність жінки, а тому не може вважатися чимось не дуже важливим.

Також важливо, щоб ЗМІ, державні службовці та активісти дотримувались стандартів гендерно-чутливої ​​звітності, щоб не завдати додаткової шкоди тим, хто постраждав від СНПК – як з точки зору ретравматизації, так і з точки зору захисту їх особистої ідентичності, що має рятівне значення в умовах активної фази війни.

Будь-яка війна – це тема достатньо маскулінна. Жінки повинні бути включені до переговорних делегацій, щоб забезпечити прогрес і стійкість цих зусиль. Зобов’язання щодо добросовісної поведінки щодо цивільних осіб та заборона сексуального насильства (та без загроз вчинення такого насильства) полонених жінок, цивільного мирного населення – це одна з таких ліній, які мають зазначатися в усіх документах, які, зокрема, стосуються евакуації. Сексуальне насильство, загрози, шантаж до жінок, чоловіків, дітей, котрі евакуюються або перебувають на тимчасово окупованих територіях, абсолютно неприпустимі.

Мені подобається, що у риториці Президента України та міністра оборони часто звучить «захисники й захисниці». Це важливий меседж, що визнає рівний внесок жінок і чоловіків у оборонні зусилля. Жіночі голоси сьогодні звучать голосніше, але ми не повинні переставати їх підтримувати. Потрібно ще багато зробити, щоб забезпечити значущу участь жінок.

І важливо, щоб після перемоги ми зберігали наші гендерні здобутки. Тримати баланс, не забувати ні про кого. Тому що, окрім того, що дівчата працюють волонтерками, лікарками, вони підтримують місцеві бізнеси, займаються вихованням, освітою й утриманням і доглядом літніх людей і за кордоном, і тут. Жінки й дівчата боронять нашу землю зі зброєю в руках так само, як чоловіки. Не потрібно про це забувати, не можна применшувати участь жінок у дипломатії чи жінок на інформаційному фронті, на культурному та на інших фронтах.»

Структура ООН Жінки у партнерстві з НУО «ЮрФем» започаткували ініціативу «ЮрФем: підтримка» для надання допомоги постраждалим від СНПК в Україні та забезпечення справедливості та відповідальності як ключових факторів запобігання цим злочинам. Ініціатива включає безкоштовні юридичні консультації та подальшу юридичну підтримку, а також психологічну допомогу постраждалим від СНПК.

Цей матеріал створено в рамках медіа-партнерства з Wonder Ukraine media як частика серії публікацій в рамках проєкту ООН Жінки в Україні «Трансформаційні підходи до досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції.