Юлія Кіріллова – це ветеранка, яка після повернення з війни змогла успішно адаптуватися до нової реальності, знайти себе та підсилити інших. У 28 років вона стала викладачкою в університеті та бореться за права жінок у війську та за його межами.

Олеся Божко – голова української громадської організації «Простір знань», яка допомагає дітям отримати якісну безкоштовну освіту та підтримує жінок-освітян, які втратили роботу через війну. Олеся є однією з 17 жінок-активісток та представниць організацій громадянського суспільства, які працюють зі вразливими групами жінок, та взяли участь у She Media School — медіашколі з розвитку потенціалу, спрямованому на покращення представництва жінок у ЗМІ. Оскільки війна в Україні триває вже рік, важливо підкреслювати голоси жінок, особливо тих, хто працює на захист прав жінок.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги (WPHF) оголосив конкурс проєктів в Україні для підтримки організацій громадянського суспільства, які працюють над збільшенням участі жінок у гуманітарному та кризовому впроваджені заходів, посиленням захисту жінок та дівчат, покращенням соціально-економічного відновлення й політичної участі жінок та дівчат, вимушено переміщених через війну в Україні.

Анна Завертайло - співвласниця пекарні «Завертайло» й кафе-кондитерської Honey у місті Києві, одна із таких підприємиць, які з перших днів повномасштабної війни спрямували свій бізнес на локальну підтримку людей.

Наталія Новицька - проєктна менеджерка Благодійної організації «Позитивні Жінки». Основними цілями нашої організації є розширення прав і можливостей жінок, забезпечення їх доступу до послуг та розвиток лідерства. Війна поставила всі наші цілі під загрозу. Перші тижні наша команда, в першу чергу, думала не про лідерство, а про безпеку. Чи варто виїжджати, чи залишитись? Як забезпечити безпеку своїм близьким?

Конгрес з економічного уповноваження жінок (WEE Congress) тривав два дні поспіль та зібрав більше 100 українських підприємниць, представниць приватного та громадського секторів, а також академічної спільноти. Захід відбувся 21-22 листопада у гібридному форматі: оффлайн у Львові та з онлайн трансляцією.

Ольга Світлична народилася в Маріуполі, останні п'ять років вона будує кар'єру в секторі безпеки. У 24 роки стала уповноваженою Голови Національної поліції з дотримання прав людини. З часом почала керувати відділенням міжнародного співробітництва у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Вона — начальниця одного з відділів в Управлінні дотримання прав людини. Займається темами гендерної рівності та протидії домашньому насильству. Щоб потрапити на нинішню посаду, довго готувалася — вчила законодавство у сфері захисту прав людини та міжнародні стандарти. Пройшла всі онлайн-курси на тему прав людини та домашнього насильства, які тільки змогла знайти. Із семи кандидатів врешті обрали саме її.

Моя ціль – показати, що не обов’язково їхати закордон, кудись на заробітки, а можна реалізуватись в підприємництві і в Україні, навіть впродовж війни.

Анна Мазур – засновниця української кар’єрної платформи Happy Monday та громадської організації «Професіонали майбутнього». Цього літа її команда проводила дослідження поточного стану українського ринку: скільки жінок активно шукають роботу, які посади найбільш затребувані та які навички необхідні для успіху. За підтримки ООН Жінки, Мазур запустила проект кар’єрної та психологічної допомоги українкам.

Сільські жінки стикаються з різними формами дискримінації та є особливо уразливими на тлі російського військового вторгнення. У 2016 році Софія Буртак заснувала громадську організацію «Бізнес мережа сільських жінок», що наразі об’єднує понад 300 сільських жінок, у тому числі фермерок, представниць місцевого самоврядування тощо. Вона активно бере участь у підтримці прав сільських жінок і відстоює гендерно чутливий сільськогосподарський сектор, який більше враховує інтереси жінок-фермерів та жіночого сільськогосподарського бізнесу. Софія пояснює, що з моменту першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році сільські жінки несуть величезний тягар, опікуючись про сім’ї, забезпечуючи продовольство для армії та розміщуючи мільйони внутрішньо переміщених українців і українок.

З 24 лютого 2022 року мільйони українців залишають свої домівки через російське вторгнення, що перетворилося на повномасштабну війну. Місцева влада, волонтери та громадянське суспільство Кагулу, прикордонного району на півдні Республіки Молдова, роблять усе можливе, щоб допомогти, направити та прихистити тих, хто перебуває у дорозі.

У результаті військового вторгнення Російської Федерації в Україну близько 2 млн людей зазнали внутрішнього переміщення в межах країни, а вже понад 3 млн біженців перетнули міжнародні кордони України. Станом на 13 березня у Молдові були 106 994 біженця з України, більшість із них становили жінки та діти. Те саме можна сказати і про велику ромську сім’ю з 12 людей, яка була змушена втекти зі своєї домівки у селі Арбузівка (Миколаївська область) з метою отримання захисту та допомоги у Республіці Молдова.

Понад 400 тисяч людей з України перетнули кордон Республіки Молдови після вторгнення Росії 24 лютого. За даними Бюро з питань міграції та притулку Молдови, станом на 10 березня понад 1600 українців попросили притулку.

24 лютого Наталія, Ірина та Христина, три подруги з дітьми з Одеси, прокинулися від звуків повітряної тривоги й вибухів. Почався військовий напад Росії.

За два тижні після початку військового наступу Росії в Україні понад 1,5 млн людей покинули свої домівки, переважну більшість із них складають жінки і діти. Ті, хто масово прямує до пунктів перетину кордону – і ті, хто залишається з метою захисту своєї країни – стикаються з величезними ризиками, труднощами і дефіцитом. Познайомтеся з деякими із багатьох жінок, з якими ми розмовляли на передових позиціях реагування на кризу у м. Чернівці.

24 лютого по всій Україні люди прокинулися від звуків сирен і вибухів, оскільки Росія почала військовий напад. З цього ранку 1 мільйон українців – переважна більшість жінок і дітей – втекли до сусідніх країн.

Структура ООН Жінки серйозно стурбована інтенсифікацією військового наступу в Україні, зокрема, звертає увагу на його наслідки на життя та життєзабезпечення жінок та дівчат в Україні. Ми прагнемо підтримувати народ України, особливо жінок та дівчат, в час, коли вони цього найбільше потребують.

Хоча співробітники сектору безпеки стикаються із психологічними травмами при виконанні обов’язків, такий досвід не справляє значний вплив на їхні погляди та поведінку, пов’язані з ґендерною рівністю. Таким чином, ґендерні стереотипи ґрунтуються не на характері роботи у секторі безпеки, а на загальних поглядах суспільства, досвіді з дитинства та інших факторах. Це є одним із ключових результатів національного дослідження під назвою «Розуміння питання маскулінності та ґендерної рівності у секторі безпеки України», проведеного Офісом ООН Жінки в Україні та неурядовою організацією «Promundo-US» за ініціативи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України.

Нещодавно громадське об’єднання «Мережа сільських підприємиць» підписало партнерську угоду з проєктом структури ООН Жінки «Просування ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок за рахунок реформи з децентралізації України». Ця ініціатива фінансується Урядом Канади. Відповідно до нової партнерської угоди, об’єднання буде сприяти залученню жінок з 13 громад у 4 областях (Волинській, Чернівецькій, Херсонській та Сумській) до участі у місцевому самоврядуванні.