Зараз вона — начальниця одного з відділів в Управлінні дотримання прав людини. Займається темами гендерної рівності та протидії домашньому насильству. Щоб потрапити на нинішню посаду, довго готувалася — вчила законодавство у сфері захисту прав людини та міжнародні стандарти. Пройшла всі онлайн-курси на тему прав людини та домашнього насильства, які тільки змогла знайти. Із семи кандидатів врешті обрали саме її.
«Раніше, коли я працювала слідчою, у мене теж були кримінальні справи, коли чоловік побив дружину, або навпаки. Але тоді це кваліфікували як “тілесні ушкодження”, статті “домашнє насильство” взагалі не існувало», — згадує Ірина.
Нині одне з її завдань — зробити так, щоб поліція ефективніше реагувала на випадки гендерно зумовленого та домашнього насильства. Поліцейських цього спеціально навчають і намагаються доносити інформацію до всіх правоохоронців у всіх регіонах.
«Гендерні стереотипи є в кожного. Розумію, що в мене також досі лишається стереотипне мислення. Я з цим борюся, але це поступовий процес. Думаю, це береться з виховання. З дитинства всім кажуть, що дівчата — “тендітні”, їх потрібно захищати. Чоловікам говорять навпаки — “не плач, мусиш бути сильним”. Дуже важко в дорослому житті позбутися цих стереотипів і сприймати всіх людей однаково, незалежно від статі», — каже Ірина.
