«Український жіночий конгрес: Регіональний вимір», що відбувся сьогодні у місті Черкаси, був присвячений лідерству жінок у місцевому самоврядуванні і підприємництві, навчанню фінансової грамотності, підтримці вразливих груп жінок у сільській місцевості, питанням посилення національної ідентичності. Під час свого спецвиступу на Конгресі, Сабін Фрейзер Гюнеш, наголосила на важливості підтримки жіночих правозахисних організацій в Україні на тлі скорочення фінансування...

«Все почалось у 2017 році. Спочатку це було просто хобі, яке переросло у бізнес. Я робила чохол для ножа, який планувала подарувати чоловіку. Він попросив мене його пошити, але я довго відкладала, і зрештою йому довелося це зробити самому. Він знайшов шматок шкіри і почав працювати. Так і почалося наше заняття шкіряними виробами.

«За освітою я вчителька музики, маю 15 років педагогічного стажу в школі, а досвід у вирощуванні грибів — близько 20 років. Тобто підприємниця я вже більше, ніж вчителька. Я почала зі створення міцелію — посадкового матеріалу для грибів. Після пандемії вирішили спробувати виробництво в’ялених продуктів. Розробили технологію, рецептуру з різними смаками — і так почалася історія «Грибних Джерок»...

«Я працювала в корпоративному секторі, займалася маркетингом, клієнтським сервісом і аналітикою, але мені захотілося “заземлитися”. Тому, коли я дізналася про органічні теплиці, це мене дуже зацікавило. Протягом трьох років я досліджувала різні агрокультури, садівництво та овочівництво, відвідувала конференції, майстер-класи, а також господарства, які запрошували до себе в гості...

«У мене любов до килимарства почалася з глибокого дитинства, оскільки я зростала між килимами, між килимарством. Зважаючи на те, що моя мама, Зеновія Шульга, є художницею по текстилю, я цим всім жила. Я і ткати не вмію, але я — економістка...

Команда ООН Жінки в Україні 
разом із Marie Claire Business та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) вирушили у медіаекспедицію, щоб дізнатися, як жінки та дівчата беруть участь в економічному
відновленні України.

Крістіна Ніколаєнко (28) – співзасновниця підприємства «Залізо» з прифронтового міста Миколаїв закликає жінок і дівчат вести бізнес у сфері важкої промисловості та перероблення. Крістіна – серед підприємиць, які беруть участь у Виставці жіночого підприємництва EXPO 2024. Попри небезпеку та виклики воєнного часу, вона впевнено керує бізнесом з виготовлення металевих виробів та меблів, масштабує його та виходить на нові ринки.

Надія Черних змушена була втікати від війни у Мукачево у березні 2022 року. Опинилась в чужому місті без того минулого, яке було, і без того майбутнього, про яке мріяла. Практично сама з трирічним сином, з рідкісними можливостями бачити чоловіка, який пішов служити до війська. Освітня програма «ЗМІСТ» допомогла жінці опанувати знання з фінансів, менеджменту, маркетингу та комунікацій задля успішного запуску власного бізнесу з виготовлення корисних солодощів без цукру.

Інна Бєлянська — фінансова експертка, яка понад 20 років працює на ринку страхування життя в Україні. Вона є головою міжнародної компанії страхування життя МетЛайф, яка, окрім потреби надавати якісні послуги зі страхування, підтримує різні соціальні ініціативи, у тому числі для економічного уповноваження жінок.

7 березня Український інститут та ООН Жінки в Україні вчетверте назвуть імена лауреаток премії Women in Arts. The Resistance. Також під час церемонії відбудеться прем’єра жіночогоманіфесту, створеного у співпраці змузичнимканаломMEGOGO LIVE. Цьогорічна премія Women in Arts. The Resistance відбудеться під гаслом "Вогонь запеклих не пече" та стане особливою, оскільки охоплює два попередні роки. У 2022 році церемонія не відбулась через початок повномасштабного вторгнення, відтак Women in Arts 2023 набула нового сенсу, що закладено у назві “The Resistance” та в айдентиці премії, елементи якої символізують опір.

Конгрес з економічного уповноваження жінок (WEE Congress) тривав два дні поспіль та зібрав більше 100 українських підприємниць, представниць приватного та громадського секторів, а також академічної спільноти. Захід відбувся 21-22 листопада у гібридному форматі: оффлайн у Львові та з онлайн трансляцією.

44-річна Анастасія Перепилиця знає про переміщення з власного досвіду. У 2014 році вона мала стабільну роботу у фінансовій сфері та жила нормальним життям разом зі своїм чоловіком і двома дітьми в Донецьку Донецької області на сході України. Але коли російська армія вторглася до її рідного міста, вона була змушена тікати з родиною до Запоріжжя, міста, розташованого на берегах Дніпра на південному сході країни.

Вона одна з мільйонів українців та українок, які були змушені покинути свої домівки з початку війни в лютому цього року. Понад 5,23 мільйона біженців, переважно жінок і дітей, втекли до сусідніх країн, і понад 7 мільйонів людей були переміщені всередині України. Для жінок нове місто чи країна часто означає зміни й у професійному житті – нове місце роботи, нова компанія чи зовсім нова професія. Однак в умовах війни такі зміни є складнішими.