Молода мама починає нову кар’єру в ІТ після втечі від війни в Україні

«Коли почалася війна, ракета знищила наш будинок», — каже 25-річна Ніна Черленюк з Ірпіня, міста за 25 км на захід від Києва. «Я вимушена була тікати разом із донькою».

Лише за кілька років до війни вона закінчила Київський медичний університет за спеціальністю «Радіологія». Ніна разом із чоловіком і донькою жили в Ірпіні, який став полем бою під час наступальної операції російських військ на Київ.

Вона одна з мільйонів українців та українок, які були змушені покинути свої домівки з початку війни в лютому цього року. Понад 5,23 мільйона біженців, переважно жінок і дітей, втекли до сусідніх країн, і понад 7 мільйонів людей були переміщені всередині України.

Для жінок нове місто чи країна часто означає зміни й у професійному житті – нове місце роботи, нова компанія чи зовсім нова професія. Однак в умовах війни такі зміни є складнішими.

«Я думала виїхати з країни, але зрозуміла, що мені знадобиться щонайменше рік, щоб оформити документи, підтвердити медичний диплом і вивчити нову мову», — каже Ніна, яка переїхала до маленького села на заході України. «Коли перший шок пройшов, я зрозуміла, що потрібно щось робити, і почала шукати нові можливості. Так я дізналася про проєкт «Будь».

Платформа БУДЬ була створена, щоб допомогти українським жінкам ВПО працевлаштуватися в ІТ та креативних галузях. Він був задуманий у рамках програми EU4GenderEquality, яка реалізується  структурою ООН Жінки разом з Фондом народонаселення ООН спільно з НУО INSCIENCE за фінансування Європейського Союзу. Ментори та експерти як українських, так і міжнародних компаній підтримують жінок у пошуку роботи у сферах технологій, дизайну, програмування, розробки та тестування програмного забезпечення. Вони допомагають учасникам визначити свої цілі та допомагають їх досягнути. Ментори також надають відгуки, підтримку та діляться знаннями про пошук роботи та адаптацію працівників.

«Незадовго до війни я народила доньку і пішла у декретну відпустку. Я не очікувала, що через війну ніколи не повернуся на свою роботу. Ця платформа була саме тим, що мені було потрібно в цій ситуації», – каже Черленюк.

Відразу після закінчення початкового курсу Ніна знайшла віддалену роботу дослідниці даних в IT-компанії.

«Був момент, коли я втратила будь-яку надію та впевненість», — каже вона. «Я думала, що ІТ – це не для мене. Я хотіла все кинути. Але мій наставниця сказала мені, що я маю силу зробити все. Вона вірила в мене більше, ніж я вірила у себе. Через тиждень після цієї розмови я отримала пропозицію про роботу. Зараз я працюю дослідницею даних в IT-компанії, яка займається медичним програмним забезпеченням. Для мене дуже важливо працювати віддалено, щоб я могла більше часу проводити з донькою».

За словами Олени Скирти, співзасновниці та партнерки INSCIENCE, наразі у менторській програмі взяли участь близько 500 жінок, а навчальний курс охопив понад 100 000 осіб.

«Для деяких українських жінок платформа стала надійним компасом для орієнтування в технологічних і креативних індустріях. Для інших – потужна підтримка в кар’єрному рості та пошуку роботи під час війни», – пояснює Скирта. «Наприкінці курсу деякі учасниці вже знайшли нову роботу. Ці історії нас неймовірно надихають».

Програмна менеджерка програми EU4GenderEquality Ольга Осауленко додає, що платформа створена для жінок, які втратили роботу та хочуть освоїти нову професію, жінок за кордоном, які шукають роботу, і тих, хто переїхав до іншого міста в Україні та шукає роботу онлайн.

«Це допомагає жінкам здобути фінансову незалежність, незалежно від віку, досвіду чи тимчасового перебування у зв’язку з війною», – каже Осауленко.

Ця історія створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю структури ООН Жінки та Фонду народонаселення ООН і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.