69-річна Тамара Єтенко вже двічі переселенка: в 2015-му році тікала з Дебальцевого, окупованого російськими військами, а в 2022-му була змушена втікати з-під російських обстрілів з прифронтового Краматорська Донецької області. Руйнування домівки, раптовий інсульт її чоловіка та стреси позначились на ментальному стані жінки. За словами пані Тамари, саме курси шиття від ГО «Центр «Побратим», які впроваджується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) допомогли їй відновитись. В перспективах ― пошиття ляльок не лише як подарунки близьким, але й продаж для усіх охочих.

Галина Скіпальська є директоркою Української фундації громадського здоров'я, національної жіночої організації, яка підтримується Жіночим фондом миру і гуманітарної допомоги ООН (Women’s Peace and Humanitarian Fund (WPHF). Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Галина Скіпальська та її колеги стали першими, хто відреагував на ситуацію, надаючи необхідні товари, медичні послуги та психосоціальну підтримку внутрішньо переміщеним особам по всій Україні.

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юлія керувала успішним квітковим бізнесом у селі Колонщина Київської області. У перші дні війни Колонщину було окуповано російськими військами, а вибух ракети знищив значну частину господарства.

Наталія Хамко, заступниця генерального директора з правових та кадрових питань Чернігівської обласної лікарні. На початку повномасштабного вторгнення Наталія доєдналася до колег-медиків, щоб допомогти цивільним та військовим пацієнтам лікарні. З Наталією ми поспілкувалися на тренінгу «Роль жінки в медіації», який відбувся в межах проєкту з інституційної розбудови «Розбудова демократичного, мирного та гендерно рівноправного суспільства в Україні - фаза ІІ», що реалізується за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Марія Парфило, головна спеціалістка відділу праці, сімейної та гендерної політики Лебединської міської територіальної громади, що на Сумщині, розповіла про виклики, з якими стикається громада в умовах повномасштабного російського вторгнення. З Марією ми зустрілися на тренінгу «Роль жінки в медіації», який відбувся в межах проєкту з інституційної розбудови «Жінки, мир, безпека», що реалізується за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Олександра Самсонова, родом з Росії, раніше часто відвідувала Україну. У шкільні роки вона виїжджала за кордон на навчання до Великої Британії та США. За фахом юристка, вона закінчила Коледж міжнародної торгівлі, але не працювала за фахом. У 2020 році вона заглибилася в тему війни, яку її країна веде на сході України. Усвідомлюючи всю серйозність ситуації, Олександра повідомила родині та друзям, що незабаром повернеться. Так, з однією валізою, вона вирушила в Україну.

Альона Харченко все життя працювала у сфері обслуговування, була бухгалтеркою, продавчинею і підприємницею. Родом вона з Миколаївщини, але п’ять років мешкає в Києві, де також працювала у сфері послуг. Перед початком повномасштабної війни мріяла змінити діяльність і спробувати себе в соціальній роботі. Тепер Альона — менеджерка по заявках штабу швидкого реагування Руху Veteranka.

Юлія Микитенко – перекладачка зі знанням декількох мов, командирка взводу розвідувальної роти Збройних Сил України. Юлія пройшла трансформацію від звичайної перекладачки до офіцерки Збройних Сил України. Вона змінила долю жінок-військових України та започаткувала перший в Україні жіночий взвод.

Анніс Захарова є засновницею сталого бренду одягу AZAVA та членкинею Асоціації експертів зі сталого розвитку, консультанткою з ESG менеджменту та комунікацій, менторкою стартапів та креативного бізнесу. Вона регулярно долучалась до проєктів з уповноваження жінок як експертка, а від початку повномасштабної війни в Україні почала робити це ще активніше.