Тамара Єтенко: «Курси з пошиття одягу відновили мій ментальний стан та допоможуть покращити фінансове становище»
Дата:
69-річна Тамара Єтенко вже двічі переселенка: в 2015-му році тікала з Дебальцевого, окупованого російськими військами, а в 2022-му була змушена втікати з-під російських обстрілів з прифронтового Краматорська Донецької області. Руйнування домівки, раптовий інсульт її чоловіка та стреси позначились на ментальному стані жінки. За словами пані Тамари, саме курси шиття від ГО «Центр «Побратим», які впроваджується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) допомогли їй відновитись. В перспективах ― пошиття ляльок не лише як подарунки близьким, але й продаж для усіх охочих.
Після повномасштабного вторгнення, через сильні обстріли Краматорська та страх перед ескалацією воєнного конфлікту 69-річна пані Тамара з донькою евакуаційним потягом приїхали в Мукачеве, але там житло було надто дорогим, тому вирішили шукати тимчасовий прихисток в іншому місті. Обрали Чернівці і жодного разу не пошкодували, адже, за словами пані Тамари, тут дуже приязні люди.
Там жінка долучилася до курсів пошиття одягу, який організувала ГО «Центр «Побратим» в рамках проєкту «Три опорних точки відновлення жінки ВПО», який впроваджується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства.
Пані Тамара зізнається: саме ці курси врятували її ментальне здоров’я. На запитання, чому вирішила відвідувати курси ― жінка починає плакати: «У нас було гарне життя, поки його не забрала росія. В Дебальцевому мали квартиру і дачу. Коли виїхали до Краматорська усією родиною відмовляли собі в усьому, але у 2021 році таки придбали там житло. А у 2022 були змушені кинути і його». Втрата майна дуже вплинула на пані Тамару. Але це не найбільше горе, зізнається вона.
Перед самим вторгненням її чоловік поїхав у Дебальцеве, щоб встановити пам’ятники на могилах батьків. І через початок бойових дій не зміг швидко виїхати, а там на тимчасово окупованій території у нього трапився інсульт. Пані Тамара приклала багато зусиль, щоб вивезти чоловіка. І зробила це!
«Я йшла по вулиці окупованого міста, коли приїхала за чоловіком. Над головою ворожі літаки, а на дорозі сотні російських солдатів. Я йшла і боялася підняти очі, щоб вони не зрозуміли, як я їх ненавиджу», ― зі сльозами розповідає жінка. А коли вже з чоловіком поверталися на підконтрольну Україні територію, потрапили під ворожий обстріл в «зеленому коридорі» в Сумській області. Все це вкрай негативно вплинуло на емоційний стан жінки.
«Ночами не спала, здавалося, божеволію, але коли почула, що є можливість піти на такі курси, страшенно зраділа. Я дуже люблю шити і захоплювалася створенням текстильних ляльок. Але через війну більше півтора року не брала голку до рук. А тепер знову шию. Ви робите велику справу!» ― ділиться пані Тамара.
Поки що пані Тамара шиє ляльок на подарунки близьким, але найближчим часом планує шити і на продаж, щоб отримувати додаткові кошти і відчувати, що її захоплення додає людям гарного настрою.
Наразі обличчя у текстильних іграшок виходять дуже сумні. Але пані Тамара вірить, що все зміниться. «Я вірю, що Україна обов’язково переможе, а ми всі повернемось додому. І тоді мої ляльки знову посміхатимуться»! ― впевнена жінка.