В Україні чітко розуміють, що СНПК – воєнний злочин
Дата:
Таку думку висловила Представниця ООН Жінки в Україні Сабін Фрейзер Гюнеш. Вона впевнена, що увага до питань гендерної рівності в Україні допомгла їй оперативно відреагувати на проблему сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК) та протидіяти їй.
– Чим ситуація в Україні стосовно політики гендерної рівності та реагування на СНПК відрізняється від тієї, яка складається в інших країнах?
– За останні роки Україна зробила значний прогрес щодо інституціоналізації гендерної рівності. Було ухвалено кілька дуже важливих законів у цій царині, що сприятиме розширенню прав і можливостей жінок. Україна підписала та ратифікувала низку вагомих міжнародних документів, зокрема, Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція).
Водночас є певні сфери, в яких Україна ще має досягти прогресу. Наприклад, в Верховній Раді лише 21% жінок, тож гендерний дисбаланс в представництві жінок досі зберігається. Тому впровадження ефективних квот, певних проміжних заходів, спрямованих на посилання представництва жінок в органах влади та їх представленості на наступних виборах у партійних списках, сприєтиме кращому гендерному балансу в прийнятті рішень.
Що стосується сексуального насильства, пов′язаного з конфліктом, то тут важливо зазначити, що Уряд України одразу розглядав це як серйозну проблему, як грубе порушення прав жінок і чоловіків. Ще навесні 2022 р. була ухвалена Рамкова програма співробітництва між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, повязаному з конфліктом. Її підписали віцепрем′єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина та Спеціальна представниця ООН з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах Праміла Паттен.
Наразі Угода впроваджується Урядом та системою ООН через міжвідомчу робочу групу, яка регулярно координує активності для реалізації плану дій за різних напрямках, включаючи надання комплексних послуг постраждалим від СНПК та забезпечення доступу до правосуддя для постраждалих.
– ООН Жінки є структурою, яка працює не лише з державами для забезпечення прав жінок та гендерної рівності, але й з іншими агенціями ООН щодо гендерного мейнстрімінгу в їхній діяльності. Чи здійснюється така робота в Україні?
– ООН Жінки присутні в Україні з 2016 року. Наш мандат передбачає роботу в сфері розширення прав і можливостей жінок, гендерної рівності, а також діяльності для досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема цілі №5 (Гендерна рівність – ред.). Ми робимо це у тісній співпраці з іншими агенціями ООН, як частина ООН в Україні та гуманітарної команди ООН. Наприклад, ми тісно взаємодіємо з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA) щодо питань протидії гендерному насильству, включаючи сексуальне насильство, пов’язаним із конфліктом. Якщо UNFPA більше зосереджена на наданні послуг, негайній допомозі постраждалим від СНПК, ми більше працюємо над розбудовою спроможності суб'єктів правосуддя та безпеки запобігати та реагувати на СНПК.
Інший приклад тісної співпраці - наша взаємодія з Міжнародною організацією праці. Обидві стуктури є учасниками глобальної ініціативи під назвою "Міжнародна коаліція за рівну оплату праці" (Equal Pay International Coalition, EPIC) Організації економічного співробітництва та розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development, ОЕСР), до якої приєднався Уряд України, зобов’язавшись забезпечити рівну оплату праці чоловіків і жінок за рівноцінну роботу.
Разом з МОП ми підтримали розробку, а зараз вже працюємо над впровадженням, нової стратегії з рівної оплати праці, яка була затверджена Урядом України. Ця стратегія покликана підтримати повну та рівноправну інтеграцію жінок в економічне життя.
В контектсі просування гендерної рівності важливо працювати над подоланням гендерних стереотипів. В багатьох випадках люди навіть не розуміють, що є якась певна нерівність між жінками та чоловіками, і що є насильством. В рамках всесвітньої ініціативи «16 Днів активізму проти гендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат» з 25 листопада по 10 грудня ми провели національну комунікаційну кампанію з протидії гендерно зумовленому насильству - #Нестерпиться. Вона була покликана звернути увагу суспільства на проблему гендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат, сприяти його превенції та поінформувати про платформи для допомоги постраждалим. Кожного дня протягом 16 днів в ефірах національних телеканалів глядачі могли бачити та чути реальні історії жінок, які, на жаль, стикнулися з насильством, дізнатися про види насильства та механізми попередження та реагування на нього.
– Які програми та проєкти ООН Жінки реалізує в Україні у відповідь на СНПК?
– Я вже згадувала Рамкову програму щодо протидії СНПК. Вона є дуже важливою, адже необхідно, щоб робота як з Урядом України, так і з різними агенціями ООН була скоординованою. Щодо її реалізації ми активно співпрацюємо з Офісом віцепрем′єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, Апаратом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики Катерини Левченко, Міністерством внутрішніх справ (МВС), Офісом Генпрокурора, Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також місцевими органами влади та організаціями громадянського суспільства.
Зокрема в 2023 році ми долучились до розвитку спроможностей сектору безпеки в тому, що стосується реагування на СНПК. Проводили тренінги для Національної поліції, ДСНС, МВС, інших інституцій. Також працювали з Національним агентством з питань державної служби (НАДС) – розробили та впровадили навчальний відеокурс, який підвищує обізнаність держслужбовців щодо виявлення та реагування на випадки СНПК і надання допомоги постраждалим. Близько 1500 держслужбовців пройшли ці тренінги. Цей курс ми розробляли та впроваджували спільно з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем». За нашими оцінками, в цілому завдяки нашій співпраці з «ЮрФем» ми охопили 3120000 людей через розповсюдження інформаційних та довідкових матеріалів з питань СНПК.
Ми також долучаємося до роботи Уряду з підготовки законопроєктів, спрямованих на підтримку постраждалих від СНПК. Законопроект №10132 про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації, був зареєстрований у парламенті в жовтні 2023 року, він тісно пов'язаний із законопроектом №10256 про реєстрацію військових збитків, завданих Російською Федерацією.
Досвід інших країн засвідчує, що дуже важливим є створення системи репарацій для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Щоб вони могли отримати різні види підтримки – медичну, психологічну, юридичну та фінансову. Ми усвідомлюємо, що знадобиться багато адвокаційної роботи для того, щоб знайти фінансування для реалізації закону про репарації. Частина грошей може надійти із заморожених активів, але, ймовірно, буде потрібно залучати донорів, які зможуть допомогти з репараціями.
– Урядом України, Світовим банком, Європейською комісією та ООН готується третя «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення України». Яким чином у цьому звіті будуть відображені гендерний вплив війни в Україні, а також проблематика СНПК?
– Дуже важливо, щоб у цьому звіті було відображено гендерні наслідки війни. В першому та другому таких звітах було недостатньо інформації, яка стосувалася саме дезагрегованих за статтю даних. Тому з попередніх звітів ви не отримаєте чіткого розуміння, якими є конкретні проблеми жінок і дівчат в умовах війни. Ви не побачите інформації про те, що жінки втрачають роботу, про те, як на них економічно впливають воєнні дії. Там також обмаль інформації про проблему СНПК. Тому для третього швидкої оцінки ми спільно з Урядом України, іншими агенціями ООН і організаціями громадянського суспільства підготували невеликий розділ, який стосується впливу війни на жінок і дівчат. У ньому ми висвітлюємо проблеми, пов’язані з участю жінок у політичному житті, їхньою економічною забезпеченістю, а також питаннями безпеки та ситуацією з СНПК.
– Наскільки важливо враховувати забезпечення гендерної рівності, а також потреби постраждалих від СНПК у Плані Відновлення України?
– Маю сказати, що нерідко люди пов’язують відбудову саме з об’єктами інфраструктури – з поновленням мостів, шкіл тощо. У перших двох звітах і справді великий акцент був саме на інфраструктуру, на зруйновані будівлі. Чому це так? Частково тому, що значно легше порахувати, скільки коштуватиме відбудова таких зруйнованих війною об’єктів. Значно складніше виміряти порушення прав людини, зокрема оцінити наслідки насильства щодо жінок. Тому ми вважали, що дуже важливо висвітити гендерний компонент та мати такий фокусований гендерний розділ у третій швидкій оцінці і відобразити гендерні потреби у відновленні України.
Що стосується СНПК, дуже важливо мати закон про репарації, згідно з яким постраждалі зможуть отримати доступ до правосуддя, розраховувати на необхідні послуги, а також на фінансові репарації.
Я не впевнена, чи фінансування репарацій включено до Плану Відновлення України. Але ми точно можемо сказати, що реалізація майбутнього закону про репарації вимагатиме фінансування. Тому я вважаю, що було б дуже важливо включити це в План. Ми часто бачимо, що є політична воля, є багато заяв про те, що потрібно включати питання гендерної рівності до порядку денного, але при цьому не завжди передбачається фінансування. Йдеться про досить серйозний бюджет для належної підтримки постраждалих від СНПК. Це не одноразова виплати, після якої проблема зникне. Ні, постраждалі потребуватимуть довготривалої підтримки.
Це важливо і потребує планування вже зараз. На досвіді країн Західних Балкан, наприклад, Боснії та Герцеговині, Косово, ми бачимо, що травма постраждалих від СНПК передається їхнім дітям. Тому ця проблема може спостерігатися ще кілька поколінь і потребуватиме ресурсів для вирішення, людських та фінансових.
– Які виклики для роботи з реагування на СНПК в Україні ви бачите та як відповідаєте на них?
– Наразі відомо, що Офісом Генпрокурора зареєстровано 257 випадків СНПК. Ми не знаємо, чи це актуальна цифра, чи лише верхівка айсберга. Дуже часто постраждалі від СНПК не хочуть розповідати свою історію, не говорять про те, що з ними трапилося. Тому я б сказала, що один із найбільших викликів у цій роботі – це побудова довіри для того, щоб постраждалі відчували впевненість, що вони можуть розказати про свій досвід та здобути правосуддя. Тому я наголошую на необхідності впровадження закону про репарації. Тоді постраждалі бачитимуть, що розповівши про те, що з ними сталося, вони можуть отримати реальну підтримку.
Ще один виклик для України: складно отримати чітке розуміння, що відбувається на територіях, які зараз поза контролем уряду України. Ми не маємо повної інформації, що відбувається в місцях утримання полонених, яке сексуальне насильство може вчинятися там, що діється в приватних домівках. Ми не знаємо, яка кількість випадків сексуального насильства на територіях під тимчасовим військовим контролем Російської Федерації. Навіть якщо відомо про такі випадки, ми часто стикаємося з ситуацією, коли зловмисники не перебуває на території України і якщо їх засуджують, то мало що можна зробити, щоб вони потрапили до в'язниці.
Викликів справді багато, коли ми говоримо про СНПК.
– Яким чином напрацювання політики забезпечення прав жінок і гендерної рівності, яка пріоритезована в Україні, допомагають справлятися з наслідками СНПК?
– Зацікавленість Уряду України в розвитку гендерної рівності та розширення прав жінок в Україні стала тим фактором, який допоміг швидко відреагувати на СНПК. На жаль, у деяких країнах люди вважають, що СНПК – це те, чого не уникнути, це просто наслідок війни, з цим нічого не можна зробити. Може, взагалі винна жінка, може, вона провокувала його. Але в Україні чітко розуміють, що СНПК – воєнний злочин. І що постраждалі від нього повинні отримати доступ до правосуддя.
Володимир ДОБРОТА,
Національний пресклуб «Українська перспектива»
Матеріал підготовлений у рамках Проєкту «Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)». Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики та за фінансового сприяння Європейського Союзу.