Анніс Захарова є засновницею сталого бренду одягу AZAVA та членкинею Асоціації експертів зі сталого розвитку, консультанткою з ESG менеджменту та комунікацій, менторкою стартапів та креативного бізнесу. Вона регулярно долучалась до проєктів з уповноваження жінок як експертка, а від початку повномасштабної війни в Україні почала робити це ще активніше.

Інна Бєлянська — фінансова експертка, яка понад 20 років працює на ринку страхування життя в Україні. Вона є головою міжнародної компанії страхування життя МетЛайф, яка, окрім потреби надавати якісні послуги зі страхування, підтримує різні соціальні ініціативи, у тому числі для економічного уповноваження жінок.

Марина Кузнєцова, як і мільйони українок, постраждала внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, через яку втратила роботу, почувалась розгубленою у новій та чужій країні, не розуміла, як професійно рухатись далі.

Про розробку та впровадження державної політики, спрямованої на попередження та подолання сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК), а також забезпечення допомоги тим, хто постраждав від рук російських агресорів, говоримо з Урядовою уповноваженою з питань ґендерної політики, докторкою юридичних наук, професоркою Катериною Левченко.

Олеся Божко – голова української громадської організації «Простір знань», яка допомагає дітям отримати якісну безкоштовну освіту та підтримує жінок-освітян, які втратили роботу через війну. Олеся є однією з 17 жінок-активісток та представниць організацій громадянського суспільства, які працюють зі вразливими групами жінок, та взяли участь у She Media School — медіашколі з розвитку потенціалу, спрямованому на покращення представництва жінок у ЗМІ. Оскільки війна в Україні триває вже рік, важливо підкреслювати голоси жінок, особливо тих, хто працює на захист прав жінок.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року вже підтверджено загибель понад 2 тисяч жінок через обстріли, які зруйнували будинки та цивільні споруди по всій Україні. Загальні цифри, ймовірно, є набагато вищими: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини жінки становлять майже 40 відсотків з понад 21 тисяч жертв серед цивільного населення, зафіксованих у 2022 році. А з приблизно 7,9 мільйонів внутрішньо переміщених осіб в Україні жінки наразі складають не менше 90 відсотків.

Олександра Матвійчук – українська правозахисниця. Після протестів на «Майдані» в листопаді 2013 року, які призвели до повалення уряду та спричинили багато втрат серед активістів, вона створила сторінку Євромайдан SOS у Facebook. Як голова "Центру громадянських свобод", вона також надавала юридичну допомогу протестувальникам, які постраждали під час розгону. Разом зі своєю командою Матвійчук задокументувала понад 18 000 актів військовіих злочинів проти українського народу з 2014 року. "Центр громадянських свобод" отримав Нобелівську премію миру у 2022 році.

44-річна Анастасія Перепилиця знає про переміщення з власного досвіду. У 2014 році вона мала стабільну роботу у фінансовій сфері та жила нормальним життям разом зі своїм чоловіком і двома дітьми в Донецьку Донецької області на сході України. Але коли російська армія вторглася до її рідного міста, вона була змушена тікати з родиною до Запоріжжя, міста, розташованого на берегах Дніпра на південному сході країни.

Лариса Денисенко - журналістка, адвокатка, правозахисниця та співзасновниця Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем». До війни Лариса та «ЮрФем» займалися переважно адвокатуванням жіночого лідерства у юридичній професії, забезпечували менторство та займалися веденням стратегічних справ, які стосувалися домашнього насильства й гендерно зумовленої дискримінації. Зараз цей перелік доповнився представництвом інтересів та юридичним захистом дівчат, жінок, чоловіків та хлопчиків, які вціліли від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в якому масово звинувачується сьогодні російські військові.

24 лютого по всій Україні люди прокинулися від звуків сирен і вибухів, оскільки Росія почала військовий напад. З цього ранку 1 мільйон українців – переважна більшість жінок і дітей – втекли до сусідніх країн.