«Гендерна рівність — не “приємне доповнення” у кризовому реагуванні, а необхідність, щоб ніхто не залишився осторонь». Інтерв’ю з експерткою з гендерної політики

Тетяна Коновалова — заступниця директорки «Бюро гендерних стратегій і бюджетування», провідної громадської організації, що просуває гендерну рівність та розширення прав і можливостей жінок. Родом із Полтавщини, вона приєдналася до громадського сектору після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Водночас громадська організація розширила свою місію, включивши гуманітарну допомогу, поєднуючи гендерну експертизу з екстреною підтримкою на місцях. Про це Тетяна говорила під час сайд-івенту «Сприяння стійким партнерствам для інклюзивного реагування на кризи», організованого Регіональним офісом ООН Жінки у Європі та Центральній Азії в межах Регіонального форуму зі сталого розвитку 2025 у Женеві. В інтерв’ю вона ділиться міркуваннями про системні прогалини в реагуванні на кризи, ризики нехтування інклюзивним і чутливим до гендеру підходом, а також способи захисту досягнень у сфері гендерної рівності. 

Які, на вашу думку, найсуттєвіші прогалини в реагуванні на кризи та готовності до них в регіоні Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), особливо у контексті потреб жінок і маргіналізованих груп? 

Ці прогалини мають системний і структурний характер — вони закладені у плануванні, доступі, захисті та інклюзії. Щоб подолати їх, потрібна політична воля, цільові інвестиції та культурний зсув у напрямку інклюзивності та гендерної чутливості в усьому гуманітарному секторі. 

Ключовою проблемою залишається відсутність гендерно чутливого планування. Ефективна гуманітарна відповідь потребує точних та повних даних. Однак в регіоні ЄЕК ООН, куди входять Європа, Північна Америка, Центральна Азія, Туреччина та Ізраїль, системи екстреного реагування не збирають і не використовують дані, систематизовані за статтю, віком і інвалідністю (SADDD), а також за індикаторами вразливості. Без цього неможливо врахувати різноманітні потреби постраждалих. Наприклад, роздача однакових продуктових наборів усім — це ігнорування потреб вагітних чи мам на грудному вигодовуванні, людей з інвалідністю або осіб старшого віку. Без SADDD ці потреби залишаються невидимими, що поглиблює нерівність. 

Крім того, жінки, ЛГБТК+ люди, етнічні меншини, внутрішньо переміщені особи, ромські громади й люди з інвалідністю часто виключені з процесів прийняття рішень під час підготовки до криз і реагування. Якщо їхні голоси не враховуються, гуманітарне втручання ризикує бути неефективними або навіть шкідливим. 

Ще одна серйозна проблема — це обмежений доступ до базових послуг. Жінки та маргіналізовані групи стикаються з труднощами в отриманні медичної допомоги, зокрема у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, юридичної допомоги, безпечного прихистку та психосоціальної підтримки. Ці послуги критично важливі під час кризи, але часто недофінансовані або не є пріоритетом. 

Подолати ці системні прогалини можливо лише комплексним підходом: покращити збір і застосування даних, забезпечити участь маргіналізованих у прийнятті рішень, інтегрувати запобігання та реагування на гендерно зумовлене насильство у плани реагування як основну складову, а не додаток, і використовувати міжсекторні підходи, що враховують перетин вразливостей — наприклад, як жінка-мігрантка з інвалідністю переживає повінь. 

Які ризики виникають, якщо не впроваджувати інклюзивний і гендерно чутливий підхід під час криз? 

Найбільший ризик — це посилення вже наявних вразливостей і нерівностей. Кризи часто загострюють гендерно зумовлене насильство: домашнє насильство, сексуальні напади, торгівлю людьми, експлуатацію. Без спеціалізованих сервісів чи безпечних механізмів скарг постраждалі залишаються наодинці. Це яскраво проявилося під час пандемії COVID-19, коли випадки домашнього насильства зросли, а притулки та служби підтримки закривалися або працювали на межі. 

Маргіналізовані групи — ромські громади, ЛГБТК+ люди, внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю — стикалися з додатковими бар’єрами у доступі до інформації, гуманітарної допомоги та захисту. Наприклад, ЛГБТК+ люди в переселенських центрах можуть зазнавати дискримінації чи насильства, а люди з інвалідністю не можуть дістатися до послуг через архітектурні чи комунікаційні бар’єри. 

Ігнорування гендерних аспектів — це не тільки неетично, але й неефективно. Уніфіковані підходи не працюють. Крім того, ігнорування ролі жінок як лідерок у громадах, що постраждали від криз — є втратою цінного ресурсу. Жінки часто першими активізуються — дбають про інших, діляться інформацією, допомагають громадам — але їхній внесок недооцінюють. 

Таке ігнорування послаблює не лише миттєву відповідь, а й довгострокове відновлення. Урок очевидний: інклюзія — це не “опція”, а необхідність для ефективного, етичного й сталого реагування. 

Що, на вашу думку, робить гуманітарне партнерство справді ефективним? Як перейти від добрих намірів до скоординованих і довготривалих дій? 

Ефективність партнерства визначається не кількістю учасників, а тим, наскільки рівноправно, інклюзивно й стійко вони працюють разом. У регіоні ЄЕК, де військові конфлікти, кліматичні потрясіння й соціальна нерівність лише зростають, потреба в сильному партнерстві на основі місцевого лідерства є надзвичайно актуальною. 

Серцевина успішного партнерства — це безумовна відданість справедливості й спільному лідерству. Це означає визнання і подолання дисбалансу влади між міжнародними акторами і місцевими громадами. Місцеві та жіночі організації мають бути не “виконавцями” чи “бенефіціарами”, а рівноправними співлідерами. Слоган «Нічого про нас без нас» має стати не гаслом, а стандартом. 

Важливу роль відіграють і моделі фінансування. Занадто часто гуманітарне фінансування короткотермінове та прив’язане до окремих проєктів, змушуючи місцеві організації постійно адаптуватися до нових вимог донорів. Це створює нестабільність і відволікає ресурси від роботи. Натомість ефективне партнерство передбачає довгострокове, гнучке й передбачуване фінансування, що охоплює весь цикл кризи — від підготовки до реагування й відновлення. 

Такі партнерства не будуються посеред кризи — вони вкорінені у довірі, спільних цінностях, місцевому лідерстві та довгостроковому баченні інклюзивного впливу. Маргіналізовані громади — це не просто вразливі групи. Вони — ключові партнери у формуванні стійкості. 

Як у сучасних умовах зберегти досягнення у сфері гендерної рівності й не допустити, щоб гендерно чутливе реагування втратило пріоритетність? 

Ми живемо в часи зростання авторитаризму, звуження громадянського простору й ескалації конфліктів. Досягнення у сфері гендерної рівності — здобуті роками — зараз особливо вразливі, особливо в гуманітарних умовах, де терміновість часто затьмарює справедливість. 

Проте ми засвоїли важливий урок: гендерна рівність — не «приємне доповнення» до гуманітарного реагування. Вона рятує життя, посилює системи й гарантує, що ніхто не залишиться осторонь. 

Щоб захистити ці досягнення, гендерна рівність має стати беззаперечною основою гуманітарних стратегій — від планування й бюджетування до прийняття рішень і реалізації. 

Гуманітарні програми мають бути прив’язані до міжнародних зобов’язань — таких як Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), порядок денний “Жінки, мир і безпека” та Ціль 5 сталого розвитку. Навіть у найкрихкіших умовах ми повинні залишатися відповідальними перед цими стандартами. 

Зараз — не час для відступу. Потрібно діяти рішуче, щоб зберегти досягнуте й будувати більш справедливе майбутнє. Інакше — ми ризикуємо втратити десятиліття прогресу й залишити мільйони без підтримки в найкритичніший момент. 

Яке послання ви б хотіли передати жінкам, які реагують на кризи у своїх громадах? 

Жінкам, які реагують на кризи — ведуть притулки, підтримують ВПО, працюють у клініках, роздають їжу або просто тримають громаду разом — я хочу сказати: ви — опора гуманітарного реагування. Ви не лише рятуєте життя — ви відновлюєте надію, гідність і майбутнє. 

Ми вас бачимо. Ми з вами. Ми зобов’язуємось підсилювати ваші голоси, підтримувати вашу роботу реальними ресурсами й створювати системи, які відображають ваше лідерство — не лише під час кризи, а завжди. 

Ви — не просто частина рішення. Ви — і є рішення.