1 000 днів повномасштабної війни: українські жінки – лідерки гуманітарного реагування та відновлення на тлі безпекових загроз, що зростають
Дата:
Київ/Нью-Йорк, 18 листопада – Сьогодні, коли повномасштабне вторгнення Росії в Україну перетнуло позначку в 1 000 днів, цивільне населення, жінки та дівчата в Україні щоденно зазнають смертельних посилених атак на тлі масштабної гуманітарної кризи та очікуваної кризи в енергетиці.
Війна продовжує мати нищівні наслідки для цивільного населення та родин, суттєво руйнуючи їхні життя, засоби до існування та громади, залишаючи незліченну кількість людей, які терміново потребують захисту та гуманітарної допомоги. За останні два місяці десятки тисяч жінок і дівчат були змушені полишити прифронтові райони. Жінки та дівчата становлять більшість з 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб в Україні та тих, хто шукає притулку за кордоном. Серед 14,6 мільйона людей, які потребують гуманітарної допомоги у 2024 році, 8 мільйонів – це жінки та дівчата. Надзвичайне занепокоєння викликає той факт, що близько 2,5 мільйона людей – переважно жінки та дівчата – терміново потребують підтримки через гендерно зумовлене насильство, зокрема сексуальне насильство. Однак багато випадків такого насильства залишаються незареєстрованими через поширену стигматизацію та обмежений доступ постраждалих до медичної допомоги та необхідних служб підтримки. Інфраструктура цих служб так само знищується внаслідок атак.
Українські жінки очолюють гуманітарне реагування у волонтерських рухах, жіночих правозахисних організаціях та в уряді й водночас стикаються із серйозними особистими загрозами.
«Жінки в Україні очолюють гуманітарне реагування та планування відновлення. Але їхня кількість на керівних посадах в уряді залишається нижчою за світовий середній показник. При цьому кожна друга жінка працездатного віку не працює. Навіть на тлі посилення російських атак, Україна має потенціал підтримати розширення прав і можливостей участі жінок у політичному та економічному житті. Розширення прав і представництва жінок не лише зміцнює реагування України на російську агресію сьогодні, але й прокладає шлях до побудови більш інклюзивного та стійкого майбутнього», – зазначає Сабін Фрейзер Гюнеш, Представниця ООН Жінки в Україні.
Під час поточної кризи та на ранніх етапах відновлення, ініціативи, які очолюють жінки, та жіночі правозахисні організації відіграють важливу роль. Водночас вони стикаються із системним недофінансуванням. Українські жінки також прагнуть сприяти економічному зростанню: кожен другий новий бізнес, що реєструється в Україні зараз, засновано жінкою. Разом з тим останні дані Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) свідчать, що менше одного відсотка фінансування на відновлення в Україні було виділено на зусилля з просування гендерної рівності як основної мети. Шістнадцять урядів, Європейський Союз, Світовий банк, інші міжнародні фінансові інституції, партнерські організації з громадського та приватного секторів зобов’язалися розв’язати проблему недофінансування через Альянс з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення України (Alliance for Gender-Responsive and Inclusive Recovery), який було започатковано урядами України та Німеччини за сприяння ООН Жінки у червні 2024 року
Українські жіночі громадські організації були серед перших, хто відреагував на гуманітарну кризу, спричинену повномасштабним російським вторгненням 1 000 днів тому. Співпрацюючи з 54 жіночими громадськими організаціями, за підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), ООН Жінки та партнери охопили програмами допомоги понад 100 000 жінок і дівчат в громадах, постраждалих від війни. ООН Жінки також активно підтримує уряд та громадянське суспільство в подальшому просуванні законів та політик, спрямованих на розширення прав і можливостей жінок.
Структура ООН Жінки закликає до припинення війни в Україні та атаки на цивільне населення, а також до підтримки захисту жінок і дівчат, жіночого лідерства та нагальної потреби у встановленні миру як основи для гарантування безпеки, гідності та прав усіх постраждалих осіб, особливо жінок і дівчат. Крім того, ми закликаємо міжнародну спільноту до збільшення фінансування гуманітарного реагування, зокрема жіночих правозахисних організацій, які відіграють незамінну роль у підтримці українських жінок і дівчат у цій гуманітарній кризі.