Олена Стрижак: «Я хотіла підтримати жінок, які живуть з ВІЛ і захистити їхні права, адже зі свого досвіду знаю, що таке стигма та дискримінація»
Дата:
Олена Стрижак є головою Правління БО «Позитивні жінки», активісткою і правозахисницею жінок, які живуть з ВІЛ в Україні. У 2000 році, коли Олена була вагітна, їй діагностували ВІЛ. Та вже через два роки вона стала активісткою й почала допомагати іншим ВІЛ-позитивним жінкам пройти цей шлях більш легко та комфортно.
«Колись ми об'єднались як спільнота жінок, які живуть з ВІЛ, аби допомагати жінкам, які живуть з ВІЛ. Я хотіла підтримати їх і захистити їхні права. Адже зі свого досвіду знаю, що в нашому суспільстві й досі існує стигма та дискримінація щодо ВІЛ-позитивних людей. Ми постійно працюємо над тим, аби зменшити цю стигму. Але проблема й досі існує, тому я тут», – ділиться пані Олена.
За словами Олени, на сьогоднішній день під медичним наглядом перебуває майже 160 000 людей, які живуть з ВІЛ в Україні, і 45% з них – це жінки. Однак реальна кількість ВІЛ-позитивних жінок в Україні в десятки разів більша, адже не всі з них пройшли діагностику і знають про свій ВІЛ-позитивний статус.
«Це єдине захворювання у світі, яке так широко вражає жінок. Україна посідає одне з перших місць в регіоні Східної Європи та Центральної Азії як країна з найбільшою часткою жінок, які живуть з ВІЛ. Ми маємо ідентифікувати цих жінок і залучати їх до лікування, яке може допомогти їм жити щасливим і повноцінним життям», – каже жінка.
Олена додає, що фінансування України для закупівлі та постачання антиретровірусної терапії за рахунок держави з кожним роком зменшується: «До повномасштабного російського вторгнення уряд відповідав за закупівлі для лікування ВІЛ-позитивних людей. Але наразі антиретровірусна терапія надається тільки за рахунок міжнародних донорів, тому що всі кошти держави йдуть на оборону країни під час війни».
До 24 лютого 2022 року мандат БО «Позитивні жінки» був спрямований здебільшого на адвокацію доступу ВІЛ-позитивних жінок до послуг сексуального й репродуктивного здоров’я, захист прав та подолання стигми й дискримінації. Та після початку повномасштабної війни організація розширила свою діяльність: «Ми почали допомагати не тільки жінкам, які живуть з ВІЛ, але й жінкам-переселенкам, жінкам похилого віку, жінкам з інвалідністю, а також тим, хто опікується багатодітними сім’ями».
Попри те, що жінки звертались до організації з різними проханнями, основними питаннями залишались доступ до антиретровірусної терапії, профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини, а також базові потреби, такі як їжа, вода, молочні суміші для дітей, гігієнічні засоби і тимчасове місце для проживання. Тому Олена та її колежанки направили всі свої сили на те, щоби надати ці послуги жінкам з дітьми.
Понад два тижні після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну команда БО «Позитивні жінки» працювала між собою віддалено. Майже в усіх регіонах країни були представниці організації, які збирали інформацію про те, яка допомога потрібна жінкам зі спільноти на місцях — кому необхідна антиретровірусна терапія, кому підтримка як внутрішньо переміщеним особам, евакуація тощо.
З ООН Жінки Олена й Позитивні жінки почали працювати ще задовго до військових дій на території України, отримуючи фінансування від Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Разом їм вдалося організовувати спільні заходи та активності, що фокусувались на потребах жінок, які живуть з ВІЛ. Тоді БО «Позитивні жінки» мала потужне покриття і представництва у різних регіонах, що дозволяло їй займатись адвокаційною діяльністю та захистом прав ВІЛ-позитивних жінок по всій Україні. Однак із початком повномасштабної війни фінансування стало не вистачати.
«Я розуміла, що потрібно щось робити, адже кількість потреб зростала, особливо у ВІЛ-позитивних жінок. Я долучилась до онлайн зустрічі в Нью-Йорку, яку координували ООН Жінки і де зібрались представниці й представники жіночих громадських організацій, та змогла розповісти про ці потреби», – ділиться пані Олена.
Через кілька днів після цієї події Олена побачила, що стартував прийом заявок від Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) на підтримку проєктів, що допомагають ВІЛ-позитивним жінкам. Команда БО «Позитивні жінки», не зволікаючи, почала працювати над заявкою та подалась: «Ми дуже хотіли щось робити, не сидіти на місці. На той час ми вже знали, що саме нам потрібно, і з часом таки отримали фінансування від WPHF на облаштування місць компактного проживання для жінок і їхніх дітей».
Згодом організація почала відкривати місця тимчасового проживання у західних областях країни. Це були прихистки для жінок, які хотіли залишатись на ніч у безпечних умовах, а потім виїхати за кордон, а також для жінок, які не планували виїжджати з України, але все одно мали десь зупинитися.
«Ми мали нашу експертизу і нашу структуру, щоб задовольнити потреби тих жінок, яким необхідна допомога, тож почали шукати нові можливості, нас почули і почали підтримувати», – каже Олена.
БО «Позитивні жінки» продовжила співпрацю з ООН Жінки у межах нового фінансування від Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН на проєкти, спрямовані на дослідження та створення адвокаційного плану дій спільноти. Так, майже через три роки, адвокація знову стала одним із основних напрямків роботи організації.
«Досягнення та результати роботи нашої команди дають сили рухатись далі і продовжувати допомагати жінкам, які цього потребують».