«Дівчатам і жінкам «Прогресія» потрібна для того, щоб нарешті без відчуття провини й сорому заявити про себе»: історія учасниці проєкту «Прогресія» Анастасії Торянік

Анастасія Торянік живе у Запоріжжі – це місто її сили Вона є інженеркою в Інституті проблем безпеки АЕС та освітньою менеджеркою ГО Молодь Онлайн. 

«Як і для багатьох, повномасштабне вторгнення стало для мене точкою невідворотності, коли, без перебільшення, життя розділилося на все, що було «до», а «після» зміцніти ще не встигло», - ділиться Анастасія. До повномасштабної війни дівчина працювала дата-аналітикинею ринку біотехнологій в міжнародній компанії, проте потрапила під скорочення і перші пів року займалася переважно волонтерством в Гуманітарному волонтерському штабі у Запоріжжі, який вона з друзями та колегами розбудували в перші дні в Запорізькому обласному центрі молоді. «Тоді мені було 22 роки і я вперше зіткнулась з тим, що відтепер несу відповідальність за життя людей, яких ніколи досі не бачила. Довелося збирати себе по крихтах і навмання віднаходити, що для мене є важливим, та реабілітовувати свої когнітивні здібності дуже довго».

Зараз Анастасії 25 років, вона має дві основні сфери діяльності, на перетині яких вважає своєю місією працювати під час війни – наукова, в Інституті проблем безпеки АЕС, та громадська, в ГО Молодь Онлайн. 

«На початку «Прогресії» я мала мотивацію у тому, щоб стати опорою для себе, збалансувати сили й час на особисте та карʼєрне зростання, підсвітити свій потенціал і сховані «хочу, але страшно». Я рухаюсь у своєму темпі, але зараз швидше ніж коли-небудь набираюся впевненості у собі. З «Прогресією» я вже охочіше відмовляюсь від того, що «не моє», це проявляється не тільки в карʼєрних сенсах, але й в особистих, частіше задаючи собі питання, подекуди незручні для себе, які можуть «викривати» мене переді мною ж», - каже дівчина. 

Як проміжний результат Анастасія виділяє те, що почала займати лідерську позицію в питаннях, які завжди у її житті були ніби в руках інших, і казати «ні» як певний прояв її волі. Дівчині стало простіше відверто говорити про свої потреби. Дівчина поділилась, що за цей час отримала для себе чотири важливих для себе одкровення:

«Першим пріоритетом у житті повинна бути я сама, на другому місці – партнер, а на третьому – друзі. В моїй системі пріоритетів, якщо вона і була, першими завжди йшли друзі, а партнер стояв останнім в черзі на мою увагу;

Моя нормальна й адаптивна поведінка суттєво відрізняються, це викликає певну фрустрацію, замороженість у прийнятті рішень, заціпеніння перед тим, щоб сказати «зі мною так не можна». Першим кроком стала чесність з самою собою, що відкрило простір чесності й з іншими людьми;

У мене насправді є всі внутрішні інструменти для того, щоб підтримати себе і не дати собі розсипатися, чим більше я буду знати про себе, тим менш вразливою я ставатиму; 

Я маю дуже яскраві альтруїстичні цінності й часто цей альтруїзм проявляється у бажанні інвестувати у людей, і я хочу підсилювати це у собі, рухатися у цьому напрямку.

Думаю, «Прогресія» – це не зовсім про проєкт, це про час і простір, який я можу виділити для себе. Чи могла б я подумати рік тому, що серед вихору робочого дня виділю годину, щоб подумати про те, ким є та Настя з майбутнього? Ні». 

Анастасія вважає, що дівчатам і жінкам «Прогресія» потрібна для того, щоб нарешті без відчуття провини й сорому заявити: «Я хочу говорити гучніше, я хочу заповнювати собою простір, моє місце є в цій історії». На її думку це не про перевтілення з першого тижня, це про готовність впустити у своє життя незручну правду, але натомість почати поважати й бути щиро вдячною собі та іншим: «У собі ж я відкриваю нове джерело сил, щоб нарешті прийняти: ця війна навічно з нами і я візьму собі відрізок з цієї вічності» - ділиться Анастасія.

Проєкт «Прогресія» впроваджується Biasless за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва. 
 
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй. 
 
Фото: Міра Островська