Пережити окупацію та почати все заново: історія Ольги Приходько
Дата:
Запоріжжя знаходиться всього в 40 кілометрах від лінії фронту. Тривоги тут щодня по 5 годин, попри це понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб обрали це місто своїм тимчасовим домом. Левову частку з них складають мешканки(-ці) тимчасово окупованих територій Запорізької області, які пробують будувати життя заново в умовах війни.
Серед них і 26-річна Ольга Приходько, яка народилась і виросла в Пологівському районі, менше ніж за 100 кілометрів від обласного центру. Повномасштабне вторгнення вона зустріла в Запоріжжі, де працювала масажисткою після закінчення місцевого вишу за спеціальністю реабілітолог.
Вибухи, хаос, невпевненість лякали дівчину, і з обласного центру вона кинулася додому - в Пологи, де жила мама Ольги з своєю родиною. А в березні 2022 року Пологи захопили російські окупанти.
Ольга згадує: «Почалося пекло. Електрики не було, води також. об Щ об набрати води, місцеві ходили на берег заболоченої річки і посеред очерету шукали джерельця. Магазини були розграбовані в перші дні окупації, тож з їжею також були труднощі. Але найстрашніше - це окупанти. Ворожі військові їздили по населеному пункту на важкій військовій техніці».
«Якось ми поїхали шукати воду, і тільки-но звернули з центральної вулиці в провулок, як почули постріли - російські окупанти розстріляли місцеві автівки, що стояли неподалік. Зв’язок не працював, росіяни поширювали чутки, що Запоріжжя вже окуповане. Про майбутнє тоді навіть не задумувалися, адже головним нашим завданням було - вижити», - розповідає Ольга.
А коли дізналися, що ворог не захопив ні обласний центр, ні міста Оріхів та Гуляйполе, вирішили виїжджати. Більше того, будинок, в якому жила родина, знаходився неподалік місцевого підприємства, яке окупанти використовувати як полігон для атак в сторону українських військ. Тож у будь-який момент вони могли влучити в будинок родини Ольги.
Добратися до підконтрольної Україні території вдалося 5 квітня 2022 року. Для цього, за словами Ольги, необхідно було подолати дев’ять блокпостів окупантів, де загарбники переглядали речі та перевіряли чоловіків на наявність патріотичних татуювань.
Жінка зізнається, коли побачила українські блокпости, то вже видихнула з полегшенням, і почалося нове життя з новими викликами. В машину помістилася зовсім небагато речей, тому довелось чимало предметів домашнього вжитку купувати заново. Всією родиною прийняли рішення залишитися в Запоріжжі, адже, як каже Ольга, це майже вдома.
В Запоріжжі жінка долучилася до курсу масажу, який організувала ГО «Центр «Побратим» в рамках проєкту «Три опорних точки відновлення жінки ВПО», який впроваджується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). На курси Ольги пішла разом з мамою Любов’ю. До повномасштабного вторгнення пані Люба працювала в лікарні, де також робила масажі.
Вдосконаливши знання та навички на курсах, Ольга отримала нову роботу.
«Навчання цікаве й корисне! Завдяки нашому викладачеві, я розширила знання з класичного масажу, додатково навчилася прийомам скребкового, банкового масажу, основам стоун-терапії. Використала ці знання, щоб розширити список процедур, які можу виконувати. Відтак, отримала додатковий бонус при працевлаштуванні. Сертифікат про закінчення курсу масажу допоміг виграти конкурс і влаштуватися реабілітологом в Запорізьку обласну дитячу лікарню», - поділилася успіхами Ольга.
Жінка зауважує, для ВПО будь-яка підтримка важлива.
«Мені особисто потрібні знання - відвідала би курси домедичної допомоги, самооборони, водіння авто, бо ніколи не знаєш, що далі буде. Але я знаю сотні людей, яким потрібна і фінансова підтримка, і перенавчання, і юридична допомога», - резюмує Ольга.
_______________________________________________________________________________________________
Проєкт «Три опорних точки відновлення жінки ВПО» впроваджується ГО «Центр «Побратим» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Матеріал підготовлений за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені у матеріалі погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.