Історія Вікторії Єпіфанової: «Професія водійки автобуса – це шанс побачити світ»
Дата:
«Жінки дуже сильні та можуть все, якщо цього захочуть. Для нас немає неможливого», – Вікторія Єпіфанова. Фото: надано Вікторією Єпіфановою
Вікторія Єпіфанова (43) з Чернігова кардинально змінює своє життя. Вона є однією з перших учасниць проєкту She Drives, яка склала практичний іспит та отримала посвідчення водійки категорії «D».
Виклик для себе самої
У минулому Вікторія десять років викладала зарубіжну літературу та англійську мову. Зараз вона залучена до родинного бізнесу з ремонту комп’ютерної техніки.
Вікторія 17 років за кермом – це чимало, і любов до цього процесу лише зростає.
Коли вона побачила оголошення про проєкт She Drives у Facebook, спочатку не повірила, що пройде, але внутрішній голос підказував: «Спробуй». І вона наважилася.
«Це був виклик для себе самої – перевірити, чи зможу. Тепер я точно знаю: так, зможу. Бар’єри існують лише в нашій голові», – ділиться Вікторія.
Водіння – це більше, ніж просто навичка
Для Вікторії водіння – не просто навичка, а стан душі.
«Я обожнюю керувати автомобілем. Цей процес, коли ти контролюєш машину, відповідаєш за неї, бачиш, як слухається твоїх рухів, надихає, – говорить Вікторія. – Автобус – це новий рівень, нові можливості, нові навички, і ще один крок до великої мети: отримати посвідчення на водіння фури та вийти на міжнародні рейси».
Навчання в задоволення
Вікторія із захопленням згадує навчання. Теорія була не новою – вона вже складала іспит на категорію «В» у 2007 році. Але цього разу процес відчувався зовсім інакше.
«Тоді я просто зубрила правила, а зараз дивилася на них логічно, як досвідчена водійка. Це було цікаво й навіть весело, – зізнається Вікторія і додає: – особливу вдячність хочу висловити викладачу теорії – Миколі Миколайовичу, та інструктору з водіння – Сергію Михайловичу. Я хвилювалася, що потраплю до токсичного інструктора, але мені пощастило. Сергій Михайлович – дуже спокійний і врівноважений. З таким наставником не страшно вперше сісти за кермо автобуса».
Автобус не лякає, якщо ви звикли до змін
Для Вікторії знайомство з габаритами великого транспорту не стало викликом. У її житті вже був досвід швидкої адаптації: після продажу улюбленої «шестірки» їй доводилося за місяць змінити кілька машин, постійно звикаючи до нових характеристик.
«Автобус – це питання звички. Треба просто слідкувати за дзеркалами й відчувати транспорт. І все вдається».
Цікаво, що вже на першому практичному занятті замість очікуваного маневрування на майданчику Вікторія одразу попрямувала практикуватися в місто.
«Це було зворушливо, але неймовірно корисно», – згадує Вікторія.
Впевненість під час іспиту – як пісня в голові
«Перед іспитом я думала, що буду хвилюватися. Але знайшла простий спосіб впоратися з напругою – заспівала в голові улюблену пісню. Це допомогло мені розслабитися і не зациклюватися на стресі. Іспит пройшов легко. Маршрут був нескладний, а я почувалася впевнено», – говорить Вікторія.
Попереду – нові горизонти
Зараз Вікторія розмірковує над тим, як саме хоче працювати. Її приваблюють міжміські перевезення. Вона готова зареєструвати ФОП з відповідним КВЕДом. І головне – вона хоче, щоб ця робота приносила задоволення, а не просто «зарплату».
«Для мене важливо щодня йти на роботу з бажанням і відчувати радість від того, що я роблю. Але, звісно, зарплата теж має бути гідною».
Вікторія додає: «Найскладніше для мене – робота з людьми. Розуміння того, що несеш відповідальність за життя пасажирів – велика річ. Але я готова вчитися, вдосконалюватися і розвиватися».
Я не зважаю на стереотипи
Вікторія спокійно ставиться до стереотипів про жінок-водійок.
«Я не слухаю, що там кажуть. Головне – це підтримка рідних. І я її маю».
Попереду – багато доріг. І, можливо, навіть закордонні рейси. Вікторія ще жодного разу не була за межами України, але дуже мріє побачити світ. І автобус – це її шанс.
«Я обожнюю їхати. Це – свобода, рух і мій шлях до мрії», – каже Вікторія.
Пілотний проєкт з навчання та працевлаштування водійок автобусів реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки Швеції.