Втратити власний бізнес та опанувати нову професію: історія Олени з Харкова

Олена родом із Харкова, де разом із чоловіком займалася власним бізнесом — виробництвом поліетиленових пакетів. Їхній цех на Салтівці стабільно працював, поки війна не зруйнувала всі їхні плани. Перші обстріли влучили саме у виробництво, і родина втратила не лише джерело доходу, а й майбутнє. Вибору не було — довелося терміново шукати безпечніше місце для життя.  

Жінка разом із чоловіком переїхали до села на Дніпропетровщині, де знайшли свій перший прихисток, хоч і без зручностей. Але з настанням холодів вони переїхали до міста Кам’янське. Як внутрішньо переміщені особи (ВПО), вони змушені були залишити рідний Харків, проте надія повернутися додому після завершення війни завжди жила у їхніх серцях. 

Після переїзду Олена з чоловіком намагалися знайти роботу, але через стан здоров’я для неї це виявилося непросто. Вона не могла виконувати фізично важку працю, тому довелося шукати інші шляхи для самореалізації. Так Олена дізналася про проєкт «Підвищення спроможності жінок Дніпропетровщини» через оголошення  у соціальних мережах. Це стало справжнім порятунком, адже дало шанс освоїти нову професію. 

Рішення навчатися манікюру було для Олени спонтанним. Спочатку вона мала лише базові знання, отримані вдома, але завдяки курсам швидко опанувала техніки педикюру та манікюру. Вона розповідає: «Спочатку я думала, що в моєму віці до мене ніхто не прийде — відкриють двері, побачать і одразу підуть. Але тепер я розумію, що справа не в інструментах чи віці, а в майстерності. І зараз я почуваюся впевненою, бо у мене вже є свій саквояж, лампа, пилочки та інші необхідні інструменти, і я готова працювати». 

Тренери проєкту також зазначають, що Олена — дуже старанна учениця. Її наставниця розповідає: «З Оленою працювати — одне задоволення. Вона не боїться вчитися, пробувати нове і завжди прагне вдосконалювати свої навички. Видно, що вона справді хоче розвиватися в цій сфері». 

Тепер Олена не лише мріє про власну студію манікюру, але й розглядає можливість навчати інших. «Мене завжди зупиняв вік, — зізнається вона, — але я зрозуміла, що ніколи не пізно починати щось нове. Після 53 років я здобула нову професію, і тепер у мене є нові плани та проєкти. Виявилося, що навіть після 50 життя тільки починається!» 

Психологічна підтримка, яку Олена отримала під час курсу, допомогла їй перебороти власні страхи та сумніви. Особливе враження на неї справила терапія «хібукі», яка дозволила їй впоратися з тривожністю. «Я завжди ставила собі рамки та жила в них. Тепер я розумію, що вікові межі — це лише стереотипи. І якщо ти відкритий до нового, всесвіт дає тобі можливості для розвитку», — говорить вона. 

Ініціатива «Підвищення спроможності жінок Дніпропетровщини» впроваджується ГО «Жінка майбутнього» у партнерстві з International Alert Ukraine за технічної підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні за фінансування Women's Peace & Humanitarian Fund (WPHF) гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва. 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй. 
 
Фото з особистого архіву Олени