За словами Ольги Лішик: «Для мене це не просто робота. Це можливість допомогти людям повернутися до безпечного життя»
Дата:
Фото: ООН Жінки / Андрій Брень
Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. Станом на лютий 2026 року близько 132 000 км² території України потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами. Для мільйонів людей це означає щоденні ризики, обмежений доступ до землі та інфраструктури й невизначеність щодо безпечного повернення додому.
Гуманітарне розмінування є невід’ємною частиною гуманітарного реагування в Україні. Воно допомагає зберігати життя, повертати людям доступ до їхніх домівок і земель, відновлювати сільське господарство та створювати умови для відновлення громад. Жінки активно долучаються до гуманітарного розмінування і роблять свій внесок у безпеку та відновлення країни, працюючи як на польових і технічних позиціях, так і в експертних та управлінських ролях.
Програма ООН Жінки «Вона демінерка» спрямована саме на розширення можливостей для жінок у протимінній діяльності. За її реалізацією і щоденною роботою з партнерами стоять люди, які допомагають змінювати сектор і створювати нові можливості для жінок. Ольга Лішик, програмна аналітикиня з гендерних питань у сфері протимінної діяльності та впровадження порядку денного «Жінки, мир, безпека» в Україні, займається реалізацією цієї програми і разом з партнерами допомагає створювати нові можливості для жінок в сфері гуманітарного розмінування.
«Я працюю в ООН Жінки в Україні понад сім років. Моя робота — сприяти тому, щоб жінки мали рівні можливості для повноцінної участі у відновленні України, розбудові миру та формуванні безпекової політики, зокрема через участь у процесах ухвалення рішень», — говорить Ольга.
Ольга об’єднує зусилля державних і місцевих органів влади, сектору безпеки й оборони, громадських організацій та міжнародних партнерів.
«За кожною політикою, навчальною програмою чи проєктом стоять реальні люди та їхні історії. Моє завдання — допомогти зробити так, щоб голоси жінок були почуті, їхні професійні досягнення визнавалися, а їхній внесок у відновлення України отримував належну підтримку», — пояснює вона.
Коли особистий досвід стає мотивацією допомагати іншим
Фото: ООН Жінки / Андрій Брень
Професійний шлях Ольги багато років був пов’язаний із державною службою та місцевим самоврядуванням. Із 2014 до 2019 року, від початку російської військової агресії проти України, вона працювала заступницею голови Луганської обласної державної адміністрації. Відповідала за гуманітарний і соціальний напрями, співпрацювала з урядом, громадами та неурядовими організаціями, приділяючи особливу увагу тому, щоб під час ухвалення рішень враховувалися потреби різних груп населення.
Робота в Луганській області дала їй глибоке розуміння викликів, з якими стикаються люди та їхні громади в умовах війни, а також важливості враховувати цей досвід у формуванні рішень, спрямованих на їхню безпеку, підтримку та відновлення. Згодом Ольга сама опинилася серед тих, чиє життя назавжди змінила війна.
«Маючи власний досвід життя в умовах війни та вимушеного переміщення, я добре розумію, наскільки важливо, щоб поруч були люди й інституції, які підтримують, створюють нові можливості та допомагають рухатися вперед», — розповідає Ольга.
У 2022 році через повномасштабне вторгнення Росії. вона сама втратила дім. Власний досвід визначає її підхід до роботи над тим, щоб гуманітарне розмінування та відновлення створювали не лише безпечні умови для повернення, а й можливості для людей бути активними учасниками відновлення своїх громад і прийняття рішень щодо їхнього майбутнього.
«Для мене це більше, ніж робота. Це можливість допомогти людям повернутися до безпечного життя», — говорить вона.
Її рішення працювати у напрямку «Жінки, мир, безпека» також має чітке особисте підґрунтя: «Я обрала цю роботу, тому що переконана: сталий мир і відновлення неможливі без змістовної участі жінок».
За кожною цифрою — людська історія
Робочий день Ольги рідко буває однаковим. Зустрічі, планування, координація з партнерами, підготовка документів, пошук рішень — зазвичай усе це відбувається одночасно. А іноді, через постійні обстріли, робочий день переривають повітряні тривоги та час в укритті.
Але всі ці щоденні завдання об’єднує одна мета — допомагати створювати більш інклюзивну Україну, де жінки мають можливість брати участь у процесах безпеки, відновлення та розвитку.
Найбільше Ольгу надихає можливість бачити результати цієї роботи — як на рівні державної політики та реформ, так і безпосередньо в громадах. Особливо — жінки, які обирають професії, що раніше вважалися «традиційно чоловічими», беруть на себе відповідальність, працюють у державних інституціях, громадських організаціях, коаліціях і щодня доводять свій професіоналізм.
У гуманітарному розмінуванні Ольга бачить ці зміни через учасниць програми ООН Жінки «Вона демінерка»: «Мене особливо надихає бачити, як завдяки програмі жінки здобувають нові знання й навички, обирають нову професію та долучаються до відновлення країни», — говорить Ольга.
Сьогодні жінки не лише опановують нові професії, а й безпосередньо працюють над тим, щоб території ставали безпечнішими. Ірина Качуровська, заступниця керівника групи гуманітарного розмінування Асоціації саперів України, говорить про свою роботу просто: «Щодня ми виходимо в поле, щоб люди змогли безпечно повернутися додому», — говорить Ірина.
Для неї гуманітарне розмінування — це робота, у якій результат можна побачити результат: «Кожна розмінована ділянка потім переходить у безпосереднє використання місцевими мешканцями. І це мене надихає», — розповідає Ірина.
Фото: ООН Жінки / Андрій Брень
Водночас за професійними звітами, картами забруднених територій і статистикою Ольга завжди бачить людей: «Найскладніше для мене — усвідомлювати справжній масштаб наслідків війни для людей. За кожною цифрою, картою забруднених мінами територій чи офіційним звітом стоять реальні людські історії: родини, які не можуть повернутися додому, діти, які навчаються в укриттях і не мають безпечного місця для гри, громади, що роками живуть поруч із мінною небезпекою».
Продовжувати рухатися вперед заради змін
Зміна усталених підходів і стереотипів не відбувається швидко. Ольга розуміє, що для розширення участі жінок у гуманітарному розмінуванні потрібні час, довіра та спільні зусилля. Адже йдеться як про рівні професійні можливості, так і про те, щоб сектор використовував потенціал усіх людей, які можуть зробити свій внесок у безпеку та відновлення України.
Фото: ООН Жінки / Андрій Брень
Для Ольги важливо продовжувати цю роботу навіть тоді, коли зміни не завжди помітні одразу: «Навіть у найскладніших умовах важливо не зупинятися, якісно робити свою справу й залишатися корисною там, де ти найбільше потрібна».
Її підтримують і надихають люди поруч — жінки й чоловіки, які попри виклики війни продовжують працювати й допомагати іншим. Ольга каже, що хотіла б, щоб люди бачили громади, які постраждали від війни, не лише через призму втрат і гуманітарних потреб. Адже це громади сильних, стійких людей, які мають знання, досвід і прагнення відновлювати своє життя та своє майбутнє.
«На жаль, війна принесла в життя кожного з нас дні, які неможливо забути. Це дні болю, втрат і непростих рішень. Але водночас саме вони показали, наскільки важливими є підтримка людей, солідарність і здатність не зупинятися, продовжувати працювати та допомагати іншим навіть у найскладніших обставинах. Тому я продовжую працювати над тим, щоб жінок сприймали не лише як тих, хто постраждав від війни, а як професіоналок, лідерок і агенток змін, які вже сьогодні визначають Україну — її сьогодення і майбутнє».
Цей матеріал підготовлено до Всесвітнього дня гуманітарної допомоги (19 серпня) в межах програми «Вона демінерка», що реалізується ООН Жінки в Україні у партнерстві з Асоціацією саперів України, ГО »Дівчата» та BBC Media Action, у співпраці з Міністерством економіки та довкілля України за фінансової підтримки Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади та Міністерства закордонних та європейських справ Хорватії.