«Наберіться сил і зверніться за допомогою»: як ООН Жінки та WPHF підтримують ЛБК жінок у прифронтовому Харкові
Дата:
Анастасія Попова, проєктна менеджерка ГО «Сфера», працює в офісі організації. Харків, квітень 2026 року. ООН Жінки / Денис Кривопишин
Щороку в червні відзначають місяць прайду, присвячений підтримці ЛГБТК+ спільноти, вшануванню її внеску в суспільство та відстоюванню рівних прав і людської гідності.
З 2022 року ООН Жінки в Україні разом із Жіночим фондом миру та гуманітарної допомоги ООН (United Nations Women’s Peace and Humanitarian Fund) співпрацює з громадськими організаціями, які підтримують ЛГБТК+ спільноту. Одна з таких організацій – харківська ГО «Сфера», яка у межах поточного спільного проєкту надає психологічну підтримку жінкам, постраждалим від гендерно зумовленого насильства, зокрема ЛБК жінкам (ЛБК – частина ЛГБТК+ спільноти: лесбійки, бісексуальні та квір жінки).
Ми поспілкувалися з Анастасією Поповою, проєктною менеджеркою ГО «Сфера», та Валерією Хоменко, психологинею проєкту, про те, як саме надається підтримка постраждалим і що означає для ЛБК жінок мати місце, де можна говорити про насильство.
Аб'юзивні стосунки чи повернення до гомофобної родини?
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну вплинуло на всі сфери життя та поглибило наявні виклики. Коли йдеться про щоденну боротьбу за безпеку та виживання, інші питання можуть видаватися менш важливими. Серед таких проблем – гендерно зумовлене насильство (ГЗН).
За словами представниць ГО «Сфера», для постраждалих ЛБК жінок специфічним є не стільки сам запит для психологічної консультації через ГЗН, а контекст, у якому цей запит виникає.
«ЛБК жінка може звернутись до нас через неприйняття родини, втрату мереж підтримки через вимушене переміщення або необхідність повернутися до спільного проживання з батьками з безпекових чи економічних причин, навіть попри можливе насильство, тиск чи неприйняття з боку рідних», – зазначає Анастасія Попова, керівниця проєкту.
Ці обставини роблять ЛБК жінок ще вразливішими до насильства. Як зазначає Анастасія, до них зверталися молоді ЛБК жінки, які залишалися в аб'юзивних стосунках, щоб не повертатися додому до гомофобної родини, бо там ще гірше.
Невидимість насильства
Один із найбільших викликів для ЛБК жінок – це невидимість самого насильства. За словами Анастасії, загальні сервіси підтримки постраждалих від ГЗН рідко демонструють відкритість до квір-досвіду (“квір-досвід” – будь-які почуття чи життєві ситуації людини, яка відрізняється від загальноприйнятих норм щодо сексуальної орієнтації чи статі – ред). Також деякі сервіси не враховують досвід трансжінок, а кризові кімнати та притулки часто залишаються для них недоступними.
У ГО «Сфера» зазначають, що через страх осуду чи нерозуміння ті ЛБК жінки, які мають вибір, частіше звертаються до програм підтримки ЛГБТК+ організацій, а не до загальних сервісів, оскільки почуваються там безпечніше.
«Якщо безкоштовна підтримка закінчується або недоступна, дехто звертається на платній основі до приватної фахівчині, а не до державних установ. А якщо й такої можливості немає, то людина може не звернутися по допомогу взагалі, навіть якщо безкоштовна державна програма існує», – зазначає Анастасія Попова.
Для роботи з ЛБК жінками часто потрібен інший підхід і розуміння контексту: законодавчих обмежень, суспільно-політичної ситуації, викликів, які впливають на їхній психологічний стан.
За словами Анастасії, деякі постраждалі, що раніше зверталися до загальних сервісів, розповідали: фахівчиня була дружньою, але не обізнаною, і половину консультації довелося присвятити поясненню того, що таке гендерна дисфорія (психологічний дискомфорт через невідповідність між гендерною ідентичністю людини та статтю, визначеною їй при народженні – ред) і чому це реальний стан.
«Психологині проєкту також відзначають: таким клієнткам часто потрібно суттєво більше часу, щоб встановити довіру, необхідну для ефективної роботи. А ще завжди важливо запитати про коректні займенники та ім'я, за яким людині комфортно звертатися», — додає Анастасія.
Водночас проблемою залишається і відсутність законодавчого визнання одностатевих стосунків. «Це означає, що насильство в таких парах часто неможливо зафіксувати як «домашнє». Воно не потрапляє в офіційну статистику та лишається поза увагою окремих фахівчинь сервісів підтримки», – додає Анастасія Попова.
«Я завжди кажу: в мене є час для вас»
«Часто клієнтки приходять і кажуть: "я забираю у вас час" або "можливо, це не так важливо". Я завжди їм кажу: в мене є час для вас – він буде приділений вам, ви його ні у кого не забираєте. Він створений для вас, буквально», – каже Валерія Хоменко, психологиня.
Валерія Хоменко, психологиня проєкту, який втілює ГО «Сфера» за підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування WPHF. Харків, квітень 2026 року. Фото: ООН Жінки / Денис Кривопишин
У межах спільного з ООН Жінки та WPHF проєкту вона проводить індивідуальні психологічні консультації. Значна частина її клієнток – ЛБК жінки. Валерія працює з ними у кризовому форматі: жінки приходять не в довготривалу терапію, а за підтримкою тут і зараз.
«Зазвичай п'яти сесій достатньо, щоб стабілізуватися. Хтось бере одну, хтось дві, а хтось — усі п'ять», – додає Валерія.
Кабінет ГО «Сфера», де проходять психологічні консультації постраждалих від гендерно зумовленого насильства. Харків, квітень 2026 року. ООН Жінки / Денис Кривопишин
Як зазначає Анастасія Попова, зворотний зв’язок клієнток в межах проєкту підтверджує: консультації допомагають ЛБК жінкам пережити кризові ситуації та отримати впевненість у собі, продовжувати шукати роботу, будувати стосунки, справлятися зі складною безпековою ситуацією в місті.
Окрім консультацій, спільний проєкт охоплює кілька інших активностей. ГО «Сфера» розробляє довідник з рекомендаціями щодо реагування на випадки ГЗН для фахівчинь та фахівців установ, куди можуть звертатися постраждалі – ВПО-центрів, лікарень, кризових центрів, притулків. Також триває навчання для освітнього персоналу, яке включає специфіку роботи з ЛГБТК+ людьми, а тренінги для поліції та студентів/ок-психологів наразі в розробці.
Усі ці зусилля необхідні, але найважливіше – заохотити саму жінку звернутися по допомогу. А для тих, хто й досі вагається, Анастасія наголошує:
«Я знаю, що жінки можуть роками потерпати від насильства. Мій головний заклик — набратися сил і звернутися за допомогою: до спеціалізованих організацій, до друзів або родичів, які можуть підтримати».
Проєкт впроваджується ГО «Сфера» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.