«Найбільше сили мені дають зміни, які я бачу в житті жінок»: історія кейс-менеджерки Катерини з Харкова

Катерина Шпінь, кейс-менеджерка ГО «Платформа єднання», біля одного з колективних центрів. Харків, лютий 2026 року. Фото: ООН Жінки / Денис Кривопишин.

«Жінка, яка звернулася по допомогу після евакуації, була повністю розгублена. Крок за кроком ми відновили документи, подали заявки на допомогу, і згодом вона працевлаштувалася. Найбільш цінним був момент, коли вона сказала: «Тепер я знову відчуваю ґрунт під ногами». Такі моменти нагадують, наскільки важлива підтримка», - розповідає Катерина Шпінь, кейс-менеджерка ГО «Платформа Єднання» у Харкові.

Для Катерини саме в таких словах найточніше проявляється сенс її щоденної роботи. У межах проєкту за підтримки ООН Жінки вона супроводжує жінок і сім’ї, які живуть у колективних центрах, допомагаючи їм отримати необхідну соціальну, медичну, гуманітарну та психологічну підтримку.

Цьогорічна тема 8 березня - «Права. Справедливість. Дії. Для всіх жінок і дівчат» - у роботі Катерини в Харкові набуває дуже практичного змісту. Для неї право означає можливість отримати допомогу і не залишитися сам на сам із важкими обставинами. Справедливість - це доступ до підтримки й послуг. Дії - це щоденна робота, яка починається з готовності вислухати, пояснити і супроводити. Саме такі кроки можуть допомогти жінці знову відчути опору.

Чому Катерина повернулася до Харкова

Катерина живе в Харкові разом із родиною. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона працювала в Харківській міській раді, в Управлінні соціального захисту населення. Перехід у гуманітарну сферу став для неї природним продовженням цього досвіду, адже вона завжди прагнула допомагати людям у складних життєвих обставинах.

«Напрям підтримки жінок та сімей для мене особливо важливий, адже вони є однією з найбільш вразливих категорій і потребують комплексної та системної підтримки», - говорить Катерина.

Початок вторгнення вона зустріла під звуки вибухів і численні дзвінки від рідних та друзів. Найбільше з того дня їй запам’яталися паніка і страх за життя своєї родини та близьких. Згодом сім’я була змушена виїхати до іншого міста, але через рік повернулася до Харкова.

«Попри всі ризики перебування у Харкові, я хочу залишатися тут і працювати. Мене мотивує можливість бути корисною та бачити реальний вплив своєї роботи на життя жінок та сімей», - говорить вона.

Про права, справедливість і підтримку

«Для мене права жінок у нашому сьогоденні - це можливість залишатися в професії, розвиватися, а також бути захищеною від насильства та дискримінації. Це про доступ до рішень і вплив на майбутнє свого міста», - каже вона.

Катерина переконана, що для жінок у Харкові важливі не лише формальні гарантії, а й підтримка, яка реально працює.

«Справедливість - це коли права підкріплені ресурсами: притулками, консультаційними центрами, програмами працевлаштування, які реально функціонують навіть в умовах війни», - говорить Катерина.

У щоденній роботі вона бачить, що іноді для жінки найважливішим стає не лише доступ до послуг, а й просте людське ставлення - уважність, повага, конфіденційність. Коли її історію не знецінюють, а чують і сприймають серйозно, вона вже не почувається наодинці зі своєю проблемою.

Для Катерини підтримка означає не просто порадити, куди звернутися, а пройти цей шлях разом із людиною.

Катерина Шпінь, кейс-менеджерка ГО «Платформа єднання», в одному з колективних центрів. Харків, лютий 2026 року. Фото: ООН Жінки / Денис Кривопишин.

З якими труднощами звертаються жінки

Жінки у колективних центрах найчастіше звертаються до Катерини по соціальну та гуманітарну допомогу, відновлення документів, оформлення виплат, доступ до медичних послуг та психологічну підтримку. Втім, за кожним таким зверненням стоять не лише практичні потреби, а й досвід втрат, стресу та вимушеної адаптації. Станом на зараз Катерина як кейс-менеджерка підтримала 122 індивідуальні випадки, зокрема 60 дорослих і 62 дітей.

«Найчастіші бар’єри, з якими стикаються жінки в колективних центрах, – це тривожність, хронічний стрес, наслідки травматичних подій, втрата соціальних контактів. Це все викликає нестабільний психоемоційний стан, який заважає справлятися з перешкодами та жити повноцінне життя», - пояснює Катерина.

У таких обставинах особливо важливим є кейс-менеджмент як системний супровід, а не разова допомога. Його сила в тому, що він дає змогу враховувати конкретну ситуацію жінки, її родини, психоемоційний стан і практичні потреби, поєднуючи соціальну, психологічну, медичну та гуманітарну підтримку.

Вона зізнається, що така робота вимагає не лише професійності, а й великого внутрішнього ресурсу: «Найскладніше - це проживати разом із жінками їхній біль і водночас залишатися ресурсною та професійною, особливо коли можливості допомоги обмежені».  

«Не залишайтеся наодинці»

Катерина каже, що сьогодні українські жінки живуть у постійному балансі між страхом і надією. Вони вчаться знаходити світло навіть у темні дні блекаутів і тривог. Саме цю стійкість, на її думку, мають бачити і в Україні, і за її межами.

«Життя зараз нелегке, і це нормально - відчувати втому і страх. Але треба пам’ятати, що наша сила в щоденних діях, у турботі про себе та близьких, у здатності продовжувати рухатися вперед, навіть коли важко. Потрібно дбати про себе і не соромитися просити допомоги», - каже Катерина.

Після закінчення війни в Україні вона мріє більше часу проводити з родиною, подорожувати і створювати спільні спогади. А Україну хоче бачити країною, де кожна жінка і дівчина почувається в безпеці, має можливості для розвитку і впевненість у власному майбутньому.

Проєкт «Посилення стійкості мешканок і мешканців колективних центрів у Харківській області» реалізується ООН Жінки в Україні у  партнерстві з ГО «Платформа Єднання». Проєкт фінансово підтримується урядами Швеції та Латвії, а також національними  комітетами ООН Жінки.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки урядів Швеції та Латвії, але це не означає, що висловлені в ній думки та судження є офіційно схваленими або не обов’язково відображають погляди Організації Об'єднаних Націй.