За словами Євгенії Чернуської: «Раніше я працювала, щоб закрити життєві потреби. А зараз — щоб насолоджуватися життям та допомагати іншим»

Євгенія Чернуська, 41-річна українка з Дніпра, яка, завдяки участі в менторській програмі ініціативи Women For The Future, розпочала кар'єру в психології пiсля втрати бiзнесу та переїзду до маленького села на Волинi. Фото: надано Євгенією Чернуською

Перед участю в програмi Євгенiя отримала диплом магiстра психологiї, однак досвiду роботи в цій галузі в неї не було. До цього вона 10 років працювала операцiйною медсестрою, а після — 10 рокiв розвивала власне рекламне агентство. Повномасштабне вторгнення радикально змiнило життя: агентство припинило iснування, клiєнти роз’їхалися по різних країнах, а сама Євгенiя вигоріла й вирішила, що більше не займатиметься маркетингом. Ці події стали поштовхом до важливого кроку — зміни кар’єри в новій для себе ролі. Але кар’єрний перехід давався не так легко, й аби отримати професійну експертну підтримку, Євгенія зареєструвалася на участь у менторській програмі ініціативи Women For The Future.

«Я отримала диплом психологині, проте не знала, що робити далі. Після багатьох років у медицині та рекламі, війна перевернула все: я втратила бізнес, покинула рідне місто. Я панікувала через питання: «А що ж робити далі?». Психологинь на ринку ставало все більше. У всiх вакансiях вимагали досвiду, якого в мене не було. Я переїхала з Дніпра на Волинь, у невелике село, де не було жодних вакансій — ні в центрах інклюзії, ні в школах. А якщо такі посади й були, то вже зайняті. Прийшло усвідомлення, що єдиний реальний варіант — почати онлайн-практику. Ця думка, якщо чесно, вводила мене в розпач: ще нещодавно я керувала власним рекламним агентством, а тепер сиджу в селі без чіткого плану, як почати заробляти в новій професії», — згадує Євгенія.

Уже на першiй зустрiчi з менторкою стало зрозумiло, що передусім йдеться про пошук професiйної ідентичності. «Коли я познайомилася зі своєю менторкою, я ще остаточно не розуміла, ким саме хочу працювати: психологинею, коучинею, або взагалі за іншим напрямом. Менторка одразу побачила цю розгубленість і запропонувала розібратися. Вона дала мені інформацію, літературу, і ми почали з того, щоб просто зрозуміти, що мені ближче», — ділиться Євгенія.

Менторка допомогла Євгенiї усвiдомити власнi цiнностi, остаточно зрозумiти, який напрям їй дiйсно вiдгукується, а найголовніше — стала підтримкою на всіх етапах програми. Разом вони окреслили план дiй: створення резюме, запуск соцмереж та перші кроки у професiйному середовищi онлайн. «Менторка не надавала мені прямих вказівок. Вона ставила питання, після яких виникала глибока рефлексія: що я хочу, як я можу це зробити, що мені заважає».

Робота з менторкою була структурованою: щотижневі цілі, звіти, підтримка. «На початку тижня ми формулювали, що я хочу зробити. А в кінці — аналізували, що вдалося, що — ні, і чому. Ці мінірефлексії давали мені силу і фокус», — розповідає Євгенія.

Послідовне виконання завдань дозволило Євгенії швидко перейти до реальної практики. «Реєстрацію на платформах для психологинь я довго відкладала. Але коли прописала це як ціль тижня — зробила. І це спрацювало: мене одразу прийняли. Я була шокована, бо розраховувала на місяць-два очікування. А клієнти почали писати практично на другий день після першої реєстрації». Початок практики став поворотним моментом: з’явилися клієнти, позитивний зворотний зв'язок, відчуття реалізованості та перші зароблені кошти. «Я навіть не встигла злякатися. Просто почала робити справу, заради якої вчилася й до якої так довго йшла».

Одним з важливих результатiв роботи з менторкою стала перемога над «синдромом самозванця», визнання значущості власних знань і навичок. «Було лячно — синдром самозванця не відпускав. Здавалося, що всі навколо потужніші, досвідченіші, а я — хто я така? Хоч і знала як психологиня, як це подолати, все одно було важко. Але я впоралася, і менторка мене підтримала».

Завдяки плануванню коротко- й довгострокових цiлей з менторкою, Євгенiя сформувала бачення своєї професiйної ролi й напрямкiв розвитку. «Це була неймовiрна радiсть — усвiдомити, що я дiйсно роблю те, що хотіла робити майже все своє життя. Ранiше я працювала, щоб закрити життєві потреби, а зараз — щоб насолоджуватися життям і допомагати людям».

Серед майбутніх цілей Євгенія бачить створення онлайн-спільноти для людей, які постраждали вiд вiйни, долучення до центрів життєстійкості у великих містах та активну роботу з молоддю й жінками, якi хочуть почати змiни в життi. «Я знаю, як це: починати з нуля. I я хочу допомагати іншим, зокрема жінкам та молоді, нарешті почати діяти, коли дуже страшно або не зрозуміло, як».

Публікацію підготовлено в межах ініціативи Women For The Future, що реалізується громадською організацією «Професіонали майбутнього» (Happy Monday) за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та у співпраці з Офісом віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.