Порядок денний «Жінки, мир, безпека» в Україні: десять років сприяння участі та стійкості жінок під час повномасштабної агресії Росії
Дата:
З 2015 року ООН Жінки в Україні приділяє особливу увагу жінкам та дівчатам у процесі прийняття рішень та надання гуманітарної допомоги в умовах серйозних викликів у сфері безпеки, що стоять перед країною. Впровадження та реалізація Національних планів дій щодо виконання резолюції 1325 Ради Безпеки ООН, що є унікальним явищем в умовах активної війни, свідчить про рішучу позицію керівництва країни у просуванні порядку денного «Жінки, мир, безпека» (ЖМБ).
Серед основних досягнень – локалізація порядку денного ЖМБ на рівні громад, впровадження новаторських підходів до боротьби з сексуальним насильством, пов'язаним з конфліктом (СНПК) з урахуванням інтересів постраждалих, створення Альянсу з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення України, впровадження гендерно відповідальних реформ у секторі безпеки. Незважаючи на відчутний прогрес, нові виклики, зокрема скорочення міжнародної допомоги, спрямованої на вирішення гендерних питань, та глибоко вкорінені стереотипи, можуть завадити досягненню нещодавніх успіхів.
Вступ та контекст
З моменту початку своєї діяльності в Україні у 2015 році, ООН Жінки в Україні очолює зусилля, спрямовані на те, щоб жінки та дівчата стали ключовими учасницями процесу прийняття рішень та просуванням порядку денного «Жінки, мир, безпека» (ЖМБ) у відповідь на нові виклики у сфері безпеки та у сфері гуманітарної допомоги, особливо в умовах повномасштабного вторгнення Росії. Спираючись на Резолюцію 1325 Ради Безпеки ООН, ООН Жінки здійснює діяльність на національному та місцевому рівнях з метою забезпечення прав жінок, їхньої активної участі та лідерства у процесі прийняття рішень, гуманітарних заходів та відновлення України.
Попри військову агресію, що розпочалася у 2014 році та переросла у повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року, Україна й надалі прагне просувати гендерну рівність та розширення прав та можливостей жінок, досягнувши реального прогресу у просуванні порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізації Національного плану дій (НПД) 1325.
У 2025 році Україна розробляє свій третій НПД 1325 на період 2026-30 років, за підтримки ООН Жінки та організацій, очолюваних жінками. Таким чином, Україна опинилася серед 10% країн світу, які реалізують плани дій для релізації порядку денного ЖМБ. Крім того, Україна є єдиною країною у світі, яка оновлює свій НПД в умовах активної війни.
«Те, що здається «не жіночою справою», може виявитися вашою місією. Ми сильні. Ми можемо все!», — каже Тетяна Рубанка, яка розпочала свою кар'єру в гуманітарному розмінуванні, щоб сприяти відновленню України.
Впродовж останнього десятиріччя жінки дедалі частіше стають лідерками в українському суспільстві. Громадські організації, очолювані жінками, швидко адаптувалися до потреб внутрішньо переміщених жінок та дівчат, чоловіків та хлопців, спершу у відповідь на російську військову агресію на сході України з 2014 року, а пізніше — протягом останніх чотрьох років повномасштабної війни Росії. Жінки обіймають керівні посади в різних сферах суспільного життя і все частіше працюють у професійних галузях, які раніше були переважно чоловічими. Вони особливо активні у своїх громадах — як волонтерки, громадські активістки та членкині місцевих рад, продовжуючи формувати стійкість та відновлення України на всіх рівнях.
Ключові результати та вплив
УЧАСТЬ: Мобілізація громад та локалізація НПД
У партнерстві з регіональними та місцевими органами влади, громадянським суспільством та жіночими правозахисними організаціями, ООН Жінки підтримала локалізацію порядку денного «Жінки, мир, безпека» у регіонах України, що постраждали від російської агресії. Такі зусилля сприяють тому, що жінки відіграють провідну роль у прийнятті рішень під час активних бойових дій та відновлення.
З 2018 року ООН Жінки спільно з Українським жіночим фондом допомогли мобілізувати 123 ініціативні жіночі групи (49 громад з Луганської, Донецької, Чернігівської, Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей), де жінки мають доступ до спільного діалогу, участі в розробці, локалізації та моніторингу місцевих планів дій 1325 у співпраці з місцевими органами влади та службами безпеки. Місцеві жіночі групи також збирають дані з урахуванням гендерних та вікових особливостей, щоб виявити прогалини в наданні послуг та реалізувати громадські проєкти, наприклад, для пошиття адаптивного одягу для поранених солдатів в Анисіві Чернігівської області, встановлення вуличного освітлення в Бандурівці Кіровоградської області, створення сенсорної кімнати для дітей з інвалідністю в Лебедині Сумської області, безпечних просторів для жінок для навчання та розвитку, а також укриттів для місцевих жителів у Михайло-Лукашевому Запорізької області тощо. Це зміцнює стійкість та надає можливість переміщеним та постраждалим від війни жінкам формувати майбутнє своїх громад.
У п'яти цільових громадах Донецької та Луганської областей було проведено попередні дослідження щодо безпеки жінок та дівчат у громадських місцях. У Донецькій та Луганській областях було проведено 14 аудитів безпеки з метою виявлення небезпечних громадських місць для жінок та дівчат. Місцеві органи влади Донецької та Луганської областей прийняли дев'ять цільових програм «Безпечні міста для жінок і дівчат», спрямованих на запобігання та боротьбу із сексуальними домаганнями та іншими формами сексуального насильства щодо жінок та дівчат у громадських місцях.
На рівні громади НПД реалізується через групи самодопомоги, як, наприклад, у Білопіллі (Сумська область) — лише за 11 км від російського кордону. Незважаючи на щоденні обстріли, жінки продовжують очолювати місцеві ініціативи з розширення прав і можливостей, підтримки переміщених осіб та запобігання гендерно зумовленому насильству.
Однією з таких лідерок була Олена Євтушенко, вчителька та директорка Центру професійного педагогічного розвитку в Білопіллі. Вона представляє покоління жінок-лідерок, які живуть на передовій, мобілізують своїх сусідів і реалізують проєкти на рівні громади, щоб допомогти найуразливішим верствам населення та підготуватися до відновлення. 17 травня 2025 року Олена, її чоловік та ще семеро людей трагічно загинули, коли російська ракета влучила в їхній автомобіль по дорозі до Сум. Її сміливість і відданість справі продовжують надихати жінок по всій Україні.
ЗАХИСТ: Захист прав жінок та протидія сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом (СНПК)
ООН Жінки очолює зусилля з протидії сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом, в Україні задля того, щоб права, гідність та голоси постраждалих залишалися в центрі уваги національних зусиль з відновлення. Спільно з урядовими установами, громадськими організаціями, очолюваними жінками, мережами постраждалих від насильства та національною групою ООН, ООН Жінки надає технічні знання, міжнародний досвід та надійні партнерські відносини, необхідні для впровадження міжнародних стандартів у практику. Це лідерство закріплено в Рамковій угоді про співпрацю у сфері запобігання та реагування на СНПК, підписаній між Організацією Об'єднаних Націй та Урядом України у 2022 році, яка слугує основою для скоординованих, орієнтованих на постраждалих заходів на національному рівні.
«Якщо говорити саме про проміжні репарації, то у мене не було якихось конкретних вимог – радше вдячність за те, що цей механізм взагалі існує. Це дає відчуття підтримки, віру в те, що постраждалі не залишені наодинці зі своєю травмою, що про них дбають», —Дар’я Зименко, членкиня громадської організації «SEMA Україна», яка об’єднує жінок, які пережили сексуальне насильство в полоні або під час окупації, спікерка, бере участь у конференціях та адвокаційних заходах.
Важливим досягненням стало ухвалення в листопаді 2024 року Закону № 4067, який запровадив термінові тимчасові репарації для жертв сексуального насильства під час війни — це був перший такий захід, вжитий під час триваючої війни. Цей історичний крок, досягнутий завдяки тісній співпраці між урядом, громадянським суспільством та ООН, дозволяє постраждалим отримати репарації та підтримку в умовах конфлікту. Як співголова національної робочої групи з питань репарацій та компенсацій, ООН Жінки відіграла ключову роль у формуванні системи репарацій, орієнтованої на права та інтереси постраждалих. Окрім фінансової підтримки, ми виступаємо за трансформаційні репарації, які поєднують справедливість із довгостроковим відновленням — від психосоціальних послуг та правової допомоги до економічного посилення жінок. Спираючись на досвід Колумбії, Косово та Боснії і Герцеговини, ООН Жінки використовує порівняльний аналіз для позиціонування України як глобальної моделі репарацій, що посилюють стійкість та сприяють гендерній рівності.
Особливістю роботи ООН Жінки в Україні є її непохитна підтримка підходу, орієнтованого на постраждалих, який ґрунтується на міцному партнерстві, довірі та відповідальності. Це зобов'язання гарантує, що постраждалі не тільки отримують захист і підтримку, але й що їхні погляди визначають національні пріоритети у сфері правосуддя, репарацій та відновлення. Поєднуючи глобальний досвід із місцевим лідерством, ООН Жінки допомагає трансформувати індивідуальний досвід та лідерство постраждалих у спільний суспільний прогрес. Таким чином, ми дбаємо про те, щоб робота з реагування на сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, сприяла захисту прав постраждалих, зміцненню соціальної згуртованості, підсиленню демократичних інститутів та створенню основи для інклюзивного, заснованого на правах людини та сталого відновлення.
ПІДТРИМКА ТА ВІДНОВЛЕННЯ: Альянс з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення України
Війна має глибокий гендерний вплив: жінки та дівчата стикаються з підвищеним ризиком невизначеності, насильства та втрати доступу до житла, засобів до існування, освіти та охорони здоров'я, при цьому вони змушені брати на себе більший тягар роботи з догляду. Серед 12,7 мільйона людей, які потребують допомоги у 2025 році, більше половини — це жінки та дівчата (близько 6,7 мільйона), які стикаються з особливими викликами. Крім того, вони становлять 57% від 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб.
Незважаючи на те, що жінки беруть активну участь у гуманітарному реагуванні, обороні та ранньому відновленні, а також більш активно залучені до професій, які раніше були традиційно чоловічими, таких як транспорт, безпека та розмінування, вони все ще стикаються з бар'єрами на шляху до рівної представленості в офіційному процесі прийняття рішень та рівності на робочому місці. Водночас організації, очолювані жінками, часто стикаються із значними труднощами у підтримці та фінансуванні, що обмежує їхню здатність надавати важливі послуги жінкам і дівчатам.
З початку масштабної агресії Росії у 2022 році міжнародне фінансування питань гендерної рівності скоротилося. У 2022 році офіційна допомога з метою розвитку (ODA) Україні зросла з 1,3 млрд доларів США у 2021 році до 18,9 млрд доларів США. Водночас 90 відсотків (або 17,1 млрд доларів США) цього фінансування не передбачали виконання жодних цілей у сфері гендерної рівності. Лише 44 мільйони доларів США було спрямовано на заходи, спрямовані на просування гендерної рівності як основної мети. (ОЕСР, 2024, Офіційна допомога в цілях розвитку для гендерної рівності в Україні). Це втрачена можливість просувати рівність під час відновлення.
У відповідь на ці виклики Уряд України, уряд Німеччини та ООН Жінки започаткували Альянс з гендерно відповідального та інклюзивного відновлення України на Конференції з відновлення України (URC) у Берліні в 2024 році. Наразі Альянс налічує понад 100 членів — серед яких уряди, міжнародні організації, громадянське суспільство та приватний сектор. Альянс працює над просуванням гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у процесі відновлення України. Його мета — досягти тривалих, значущих результатів та просувати рівність у процесі відновлення.
«Відновлення – це не лише про фізичну відбудову міст. Це про людей, що творять майбутнє. Про розвиток довіри, інституцій та інклюзію. Саме тому, українські жінки, котрі не лише підтримують стійкість держави під час війни, а й тримають фронт спільно з чоловіками, мають бути в центрі політик, фінансування й рішень», — Ольга Стефанішина, Спеціальна уповноважена Президента України з питань розвитку співробітництва зі США (до серпня 2025 року — Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції — Міністерка юстиції України).
Альянс тісно співпрацює з Платформою забезпечення гендерного мейнстримінгу та інклюзії у відновленні, її Координаційною радою громадянського суспільства та Відомчою робочою групою з питань гендерної рівності, з метою забезпечення дійсно інклюзивного відновлення України, яке відповідатиме потребам усіх, особливо жінок та дівчат.
ЗАПОБІГАННЯ: Гендерно відповідальна реформа сектору безпеки
З 2013–2014 років українські жінки беруть активну участь у всіх сферах національної оборони, включаючи військову службу. Вони брали участь у акціях протесту, утворювали жіночі підрозділи, а згодом долучилися до антитерористичної операції (АТО), яка розпочалася навесні 2014 року після початку російської військової агресії в Донецькій і Луганській областях та анексії Криму і тривала до 2018 року, а потім трансформувалася в Операцію Об’єднаних сил (ООС). Однак їхній внесок часто залишався невизнаним державою та суспільством.
Завдяки багаторічній діяльності ООН Жінки, жіночих організацій та уряду, вдалося досягти певного прогресу. З 2019 року жінки можуть здобувати військову освіту на всіх рівнях, включаючи військові ліцеї, що дає їм можливість будувати кар'єру офіцерок. У січні 2024 року жінки-військовослужбовиці отримали свою першу офіційну літню військову форму. П'ять жінок були нагороджені званням Героя України, однак трьом з них це звання було присвоєно посмертно.
Наразі тривають заходи з досягнення гендерної рівності у Збройних Силах України (ЗСУ), зокрема усунення юридичних перешкод, проведення гендерних аудитів та розширення мереж радників з гендерних питань. Усі ці заходи здійснюються за підтримки ООН Жінки та партнерів з метою створення для жінок сприятливих умов служби без гендерної дискримінації. Ці кроки спрямовані на зміну військової культури та забезпечення для жінок безпечних умов служби, що базуються на повазі.
Станом на січень 2026 року в Збройних силах України служать понад 70 000 жінок, що на 20 % більше, ніж у 2022 році. Понад 48 000 з них є діючими військовослужбовицями, а близько 5 500 служать на передовій, що перевищує показники будь-якої країни НАТО чи ЄС. Зараз жінки служать на різних посадах, зокрема медиками, зв’язківцями, снайперками та артилеристками, і все частіше займають бойові позиції.
Попри те, що традиційні гендерні стереотипи все ще існують, Україна демонструє прогрес. Низка установ у секторах оборони та безпеки створили мережі радників з гендерних питань та політики, що відповідають стандартам ЄС і НАТО. Наприклад, Міністерство оборони тепер пропонує окреме житло для жінок під час служби і надає можливість добровільного звільнення під час вагітності, навіть у разі введення військового стану. У квітні 2025 року Верховна Рада України у першому читанні ухвалила законопроєкт щодо вдосконалення механізмів забезпечення військової дисципліни, запобігання і протидії проявам дискримінації та сексуальним домаганням у Збройних Силах (274 голоси «за», жодного «проти»). Це важливий крок на шляху до створення більш безпечного та інклюзивного військового середовища для жінок. Крім того, у вересні 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ про створення Офісу військового омбудсмена та призначив першим військовим омбудсманом Ольгу Решетилову, яка раніше обіймала посаду уповноваженої Президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Міністерство внутрішніх справ також запровадило зміни: створено патрульну поліцію в 32 містах, контактні центри в усіх регіонах, а також розширено структуру поліції, включивши до її складу відділ захисту прав людини. Міністерство розробило План дій щодо виконання резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 (2017–2020 та 2021–2025 роки) і сформувало робочу групу для його підтримки.
ООН Жінки також підтримала проведення гендерних аудитів у секторі безпеки. З 2017 року аудити проводилися в ключових установах, зокрема в Міністерстві оборони, Національній поліції, Державній прикордонній службі та Національній гвардії. У 2021 році гендерний аудит також було здійснено і для Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а в 2025 році аудит пройшла Національна поліція, в якому взяли участь понад 250 співробітників центрального управління міста Києва, двадцяти чотирьох головних регіональних управлінь та п'яти державних закладів професійної освіти НПУ.
Це свідчить про рішучість України змінити гендерні ролі в сфері безпеки та оборони навіть в умовах повномасштабної війни. Незважаючи на існуючі виклики, Україна працює над створенням більш рівноправного, поважного та інклюзивного середовища для жінок-військовослужбовиць.
«Суспільство має зрозуміти, що ми маємо на це право — адвокатувати ці зміни: впровадження бойових посад для жінок, назва свята – День захисників і захисниць України тощо, і тут не місце стереотипам», — Юлія Кіріллова, ветеранка, яка після повернення з війни змогла успішно адаптуватися до нової реальності, знайти себе та підсилити інших.
Реалізація Україною порядку денного «Жінки, мир, безпека» (ЖМБ) істотно прогресувала попри війну та нестабільність, проте залишаються значні виклики. Фінансування жіночих правозахисних організацій залишається нестабільним; попри зростання гуманітарної допомоги після 2022 року, лише незначна її частина спрямовується безпосередньо на основну діяльність із забезпечення гендерної рівності, через що багато громадських організацій стикаються з серйозними проблемами стійкості та надання послуг.
Укорінені гендерні стереотипи та зростання мілітаризованої маскулінності обмежують представництво жінок у миротворчих та безпекових ролях, тоді як вразливі групи, зокрема переміщені жінки, жінки-ветеранки, етнічні меншини та жінки з інвалідністю, часто не отримують належної підтримки від існуючих програм та механізмів. Локалізація та ефективний моніторинг залишаються вразливими аспектами Національних планів дій України, що обмежує їхню здатність гнучко реагувати на реальні умови життя жінок під час війни.
Серед отриманих уроків – необхідність застосування міжсекторальних, цільових підходів та нагальна потреба у створенні стабільних джерел фінансування, гнучких практик донорів та значущої взаємодії з організаціями, очолюваними жінками, на всіх рівнях прийняття рішень, з метою захисту досягнутого прогресу та забезпечення інклюзивного, стійкого відновлення.