Ромські жінки під час війни: підтримка, лідерство і нові можливості
Дата:
Жужуна Дудучава, голова ГО «Romani Zbora», знає, що таке втікати від війни – її сім'я пережила конфлікт в Абхазії у 1990-х. Віра Дрангой, заступниця голови ГО «КУРС», знає, як це – коли тебе не чують через те, що ти ромка. Цей досвід став основою того, чим вони займаються сьогодні.
Обидві працюють з ромськими жінками і дівчатами в Одесі. Жужуна створила центр, де внутрішньо переміщені жінки можуть отримати тимчасове проживання, гуманітарну та психологічну допомогу і поступово адаптуватися до нового життя. Віра разом із командою громадської організації «Херсонське міське товариство молодих ромів “КУРС”» зміцнює організацію зсередини – розвиває управлінські навички, вдосконалює процеси і будує базу для довгострокової роботи з ромськими жінками і дівчатами.
За підтримки ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) вони продовжують цю роботу під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке вдарило по жінках, які й до того часто зазнавали дискримінації та нерівності. Розповідаємо їхні історії.
«Людям потрібен простір, де можна відчути спокій»: як Жужуна Дудучава створила безпечний простір для переміщених ромських жінок
Жужуна Дудучава виросла в мистецькому середовищі, стала заслуженою артисткою України і співачкою. Водночас понад двадцять років вона веде громадську роботу. Ще у 2002 році Жужуна заснувала ГО «Romani Zbora», яка працює з ромською громадою в Одесі та на Одещині.
Коли у березні 2022 року до Одеси почали приїжджати ромські сім'ї, які залишили свої домівки, стало очевидно, що багатьом із них ніде зупинитися. Спочатку люди жили у родичів, однак у невеликих квартирах часто доводилося розміщувати по кілька великих сімей. Їм бракувало простору, тиші й можливості бодай трохи побути наодинці.
«Було зрозуміло, що людям потрібен окремий простір, де вони могли б не просто переночувати, а трохи перевести подих, відчути спокій і почати поступово відновлюватися», – каже Жужуна.
Так у 2024 році з'явився центр тимчасового перебування «Внесок у майбутнє». Він відкритий для всіх внутрішньо переміщених осіб, зокрема ромських жінок і дівчат. Розташований у приміщенні колишнього готелю, центр пропонує кімнати для проживання, харчування, мовні і комп'ютерні курси, творчі заняття і сесії з безпеки. У центрі свідомо не розділяють людей за походженням – усі мешканці живуть разом.
Жужуна Дудучава на заході центру тимчасового перебування «Внесок у майбутнє», січень 2026. Фото: ГО «Romani Zbora» / Володимир Макуха
За підтримки ООН Жінки та WPHF центр надав тимчасовий прихисток і базову допомогу 160 внутрішньо переміщеним особам, ще 110 людей скористалися психологічною та правовою підтримкою – загалом понад 2 000 консультацій.
«Жінки поступово починають краще розуміти свої права і почуватися впевненіше у питаннях безпеки. Вони отримують психологічну підтримку, яка допомагає відновити внутрішній стан, а з часом – роблять кроки до більшої самостійності та налагоджують життя в своїх громадах», – говорить Жужуна.
«Я хотіла, щоб мій голос був почутий»: як Віра Дрангой допомагає ромським жінкам відстоювати свої права
Віра Дрангой обрала правозахисну діяльність не випадково. В дитинстві вона стикалася з дискримінацією через свою ідентичність. «Я хотіла, щоб мій голос був почутий, щоб я могла заступитися за себе і свою родину», – каже вона. Саме це спонукало її здобути правничу освіту і працювати над захистом прав ромської спільноти.
Віра Дрангой, заступниця голови ГО «КУРС». Фото: з особистого архіву
Під час навчання вона долучилася до громадської діяльності, а згодом поєднала правозахисну роботу з гуманітарною – допомагаючи людям із документами, соціальними виплатами і доступом до необхідних послуг.
Повномасштабне вторгнення загострило все, з чим Віра вже працювала роками.
«Війна лише поглибила виклики, з якими ромська спільнота стикалася і до цього. Бідність, соціально-економічні труднощі та дискримінація нікуди не зникли – вони стали ще більш видимими», – каже вона.
У 2024 році Віра долучилася як заступниця голови до ГО «КУРС» – організації, яка після релокації з Херсона продовжила роботу в Одесі. За підтримки ООН Жінки та WPHF команда зміцнює інституційну спроможність: проходить навчання з фінансового та кризового менеджменту, вдосконалює внутрішні процеси і працює над стратегічним розвитком. Організація також має офіс, що є простором для роботи і зустрічей із ромськими жінками й дівчатами.
«Ми дуже вдячні, що маємо саме такий простір, куди можна прийти і висловити свою думку. Це безпечне середовище, де жінки та дівчата можуть бути почуті й не боятися осуду», – каже Віра.
І результати вже є: «Коли дівчата вірять у себе, стають лідерками, долають страх говорити публічно – заради цього ми і працюємо», – додає вона.
Жужуна і Віра – різні і кожна має свою історію. Але в їхній роботі є спільне: вони будують те, чого самі колись не мали – простір, де ромські жінки почуваються в безпеці, де їх чують і де вони можуть рухатися вперед.