Три демінерки, які створюють безпечне майбутнє для України
Дата:
Тетяна Шухнаренко, інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України». Фото: ГО «Асоціація саперів України» / Марія Канішевська
Через повномасштабне вторгнення Росії Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. Понад п'ята частина території країни, приблизно 139 000 км², потенційно замінована. Гуманітарне розмінування є вкрай важливим для збереження людських життів, безпечного повернення переміщених осіб, відновлення сільськогосподарських земель та прискорення економічного відновлення. Водночас цей сектор стикається з гострою нестачею кадрів, і потребує тисячі додаткових кваліфікованих фахівців.
Попри те, що близько третини працівників у сфері гуманітарного розмінування в Україні становлять жінки – це втричі більше, ніж у 2021 році – лише 12% з них брали безпосередню участь у роботі в полі. Напередодні четвертої річниці повномасштабної війни в Україні ми поспілкувалися з трьома демінерками, для яких ця робота є не лише професією, а й чимось набагато більшим – шляхом до відновлення та безпеки для жителів усієї країни.
«Я хочу посприяти прискоренню процесу розмінування та відновлення миру»
Тетяна Шухнаренко, інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України». Фото: ГО «Асоціація саперів України» / Марія Канішевська
Тетяна Шухнаренко, 42 роки, є інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України» (АСУ). Жінка народилась у місті Бахмут Донецької області. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії жінка була вимушена виїхати з різного міста до Києва, де нині проживає з двома доньками. Її шлях у гуманітарному розмінування розпочався ще 8 років тому. Тоді Тетяна вирішила залишити роботу в банку та долучитись до відновлення українських земель та очищення їх від вибухонебезпечних предметів.
«Перехід був непростим: після роботи в банку — форма, берці, поля, фізично важка праця. Навантаження було колосальним — і фізичним, і психологічним, але саме це мене й загартувало. В мене з’явилася внутрішня мотивація довести, що я можу», — каже Тетяна.
Вона пропрацювала у HALO Trust чотири роки. За цей час Тетяна здобула потужний практичний фундамент у ручному та механізованому розмінуванні. «Я пройшла підготовку сапера-парамедика, навчання на тім-лідера, працювала на різних локаціях і з різними типами загроз».
Тетяна Шухнаренко, інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України». Фото: з особистого архіву Тетяни Шухнаренко
У 2022 році через безпекову ситуацію Тетяна та її дві доньки були змушені виїхати з Бахмута. Після евакуації вона продовжила роботу у сфері гуманітарного розмінування вже в Києві, долучившись до АСУ, як інженерка з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування. «Тут я мала можливість пройти низку додаткових навчань — з нетехнічного обстеження територій, інформування населення про ризики вибухонебезпечних предметів, а також з пілотування безпілотних літальних апаратів. Для мене надзвичайно цінним стало середовище професіоналів із великим практичним досвідом, які готові ділитися знаннями».
У 2025 році Тетяна пройшла міжнародне навчання в школі MAT Kosovo, де здобула кваліфікацію EOD Level 3 [Explosive ordnance disposal 3 level / Знешкодження вибухонебезпечних предметів рівень 3]. «Моя робота полягає в польовому контролі якості безпосередньо на ділянках. За роки в протимінній діяльності я звикла працювати на місцевості, і, відверто кажучи, саме там почуваюся на своєму місці».
Тетяна Шухнаренко, інженеркою з контролю якості робіт з гуманітарного розмінування ГО «Асоціація саперів України». Фото: з особистого архіву Тетяни Шухнаренко
Масштаби забруднених територій значно збільшилися, а обсяг робіт виріс у рази. За її словами, навіть за таких темпів і ресурсів ідеться про роботу на роки, а подекуди й десятиліття. «Разом із обсягами зросла й відповідальність: ціна помилки стала ще вищою, а вимоги до якості та безпеки — жорсткішими», — каже Тетяна.
Жінка вірить, що колись ризики обстрілів, мін і блекаутів буде знято, і робота стане ефективнішою. «Хочеться прискорити процес розмінування та відновлення миру. Ця мета — надзвичайно важлива, вона надихає і допомагає долати страх і страждання, які зараз відчуває кожен із нас».
«Ми маємо спільну мету — зробити ці місця знову безпечними»
Карина Хачатурян, Начальниця відділення піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування ДСНС України у Дніпропетровській області. Фото: з особистого архіву Карини Хачатурян
Карина Хачатурян, 27 років, Начальниця відділення піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування ДСНС України у Дніпропетровській області. У ДСНС Карина з 2015 року. Її професійний шлях розпочався із пожежної частини, а після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, дівчина прийняла важливе для себе рішення – пройти навчання та доєднатись до команди з гуманітарного розмінування.
«Ми займаємося розмінуванням територій — це і сільськогосподарські угіддя, і лісосмуги, і цілі населені пункти. Нас у відділенні 5 осіб — я, старший сапер, сапер та 2 водія-сапера, Працюємо скрізь, де залишився слід війни, де місцеві мешканці потребують допомоги, аби мати змогу знову жити й працювати спокійно».
Вона родом з Дніпропетровської області та мешкає у Кривому Розі, але її команда часто виїжджає і на інші напрямки — Харківський, Херсонський. «На кожній ділянці своя історія, своє болюче минуле, але й одна мета — зробити ці місця знову безпечними» — каже вона.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, її батько пішов на фронт і зазнав тяжких поранень. «Саме в цей період у ДСНС почали розширювати штат піротехнічних підрозділів, і я вирішила, що теж хочу долучитись. Я відчула, що повинна бути корисною — допомагати своїм, допомагати Батьківщині».
Карина Хачатурян, Начальниця відділення піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування ДСНС України у Дніпропетровській області. Фото: з особистого архіву Карини Хачатурян
Спочатку Карина навчалася в системі ДСНС і отримала спеціальність з пожежної безпеки, за якою й працювала. «Згодом я пройшла перекваліфікацію у центрі гуманітарного розмінування, що тоді розташовувався на Харківщині. І після навчання я отримала нову посаду — Начальниця відділення піротехнічних робіт групи піротехнічних робіт частини піротехнічних робіт, підводного та гуманітарного розмінування» — каже вона.
Її рідні спочатку дуже хвилювалися. Їм було важко прийняти вибір Карини через ризики. «Але мене складно було зупинити — я вже точно знала, чого хочу. З часом усі змирилися, хоча тривога нікуди не зникла. Зараз вони вже звикли, просто тихо переживають».
Незважаючи на те, що робота вимагала величезних фізичних і ментальних ресурсів, вона відчувала постійну підтримку і наставництво. «На щастя, я працювала з досвідченими саперами. Вони мене підтримували, підказували, навчали всьому, чого я ще не знала. Завдяки їм я дуже швидко втягнулася в роботу і зрозуміла, що обрала своє місце».
Карину найбільше мотивує те, що вона розуміє, для чого вона працює. «Коли ми розміновуємо територію або обстежуємо поле за запитом, важливо знати, що після нашої роботи люди зможуть безпечно користуватися своєю землею. Саме це й дає сили робити свою роботу» — підсумовує вона.
«Те, що здається «не жіночою справою», може виявитися вашою місією»
Тетяна Рубанка, демінерка та керівниця групи розмінування в міжнародній організації The HALO Trust, яка займається очищенням української землі від мін та нерозірваних боєприпасів, аби військові та цивільні поверталися на безпечну територію. Фото: HALO Trust / Ірина Крикуненко
Два роки тому, Тетяна Рубанка, 35 років, змінила підбори та сукню на берці, форму й детектор, і вже два роки присвячує себе гуманітарному розмінуванню. Сьогодні вона є демінеркою та керівницею групи розмінування в міжнародній організації The HALO Trust в Україні, яка займається очищенням української землі від мін та нерозірваних боєприпасів, аби військові та цивільні поверталися на безпечну територію.
«До того, як я приєдналася до The HALO Trust, моє життя було зовсім іншим — я працювала у сфері продажу м’яких меблів. Знаєте, жила спокійним, звичайним життям, як багато хто з нас. Але з початком повномасштабного російського вторгнення все кардинально змінилося. Я зрозуміла, що хочу бути корисною своїй країні тут, у тилу, поки наші захисники тримають фронт», — каже вона
Керуючись бажанням допомагати, Тетяна Рубанка розпочала новий життєвий шлях. «Перші дні в роботі були дуже напружені — я хвилювалася, в середині все тремтіло. Це така суміш страху й адреналіну, коли одночасно страшно і цікаво. Ми багато вчилися, і дуже хотілося вже побачити, як це працює на практиці. Усвідомлення, що моя праця — це реальний внесок у безпеку, дуже надихало», — каже Тетяна.
Після того, як певний час Тетяна пропрацювала демінеркою, вона пройшла навчання на парамедикиню. «Далі мене направили на курси керівників, і я стала керівницею групи ручного розмінування».
Тетяна Рубанка, демінерка та керівниця групи розмінування в міжнародній організації The HALO Trust, яка займається очищенням української землі від мін та нерозірваних боєприпасів, аби військові та цивільні поверталися на безпечну територію. Фото: HALO Trust / Ірина Крикуненко
Влітку 2024 року вона пройшла курси керівників вже механічного розмінування, склала іспити й зараз може керувати групами як ручного, так і механічного розмінування.
«Наразі я — керівниця групи з 9 осіб, в якій я єдина жінка, але загалом у HALO Ukraine близько 30% штату — жінки. І не тільки серед демінерок — вони займають керівні позиції, працюють на складній техніці тощо. Я вірю, що жінок має бути більше у цій сфері. Українки — надзвичайно сильні духом. Ми можемо все!», — каже Тетяна.
Кожного робочого ранку вона зустрічає команду на складі, вони завантажують обладнання, їдуть на ділянку. «Там відбувається розгортання групи — я розставляю команду відповідно до методів і стандартів безпеки. Контролюю дотримання безпечної дистанції між демінерами, пунктами контролю, розподіляю задачі».
Тетяна обов’язково проводить інструктаж з техніки безпеки та відповідає за заповнення карт територій, на яких працює її команда. «Коли знаходиш перший вибухонебезпечний предмет, то відчуваєш мікс емоцій: і страх, і адреналін, і велику відповідальність. Але разом із цим приходить усвідомлення: ось ця маленька міна могла завдати серйозної шкоди, а я її знайшла — отже, врятувала чиєсь життя. Це дуже мотивує», — зізнається вона.
Коли її запитали, що вона б сказала жінкам, які розглядають можливість кар'єри в сфері протимінної діяльності, вона відповіла: «Не бійтеся пробувати щось нове. Навіть якщо спочатку здається, що це не для вас, — іноді саме такі виклики відкривають справжній сенс життя. Те, що здається «не жіночою справою», може виявитися вашою місією. Ми сильні. Ми можемо все».
«Вона демінерка» — це програма з розвитку потенціалу, яка сприяє залученню жінок до протимінної діяльності (ПМД) в Україні та їхньому професійному зростанню в цій сфері. Програма надає жінкам доступ до міжнародних стандартів навчання в ключових сферах ПМД, включаючи нетехнічне обстеження, розмінування, надання медичної допомоги та професійний розвиток. До кінця 2026 року ООН Жінки планує навчити 300 жінок з України технічним навичкам розмінування та розширити їхню участь у протимінній діяльності. Програма, яка стартувала у 2025 році, покликана зменшити дефіцит фахівців та сприяти гендерній рівності у секторі безпеки, зокрема в гуманітарному розмінуванні, .
Спільна програма «Вона демінерка» реалізується ООН Жінки в Україні, ГО «Асоціація саперів України», ГО «Дівчата» та BBC Media Action у співпраці з Міністерством економіки, екології та сільського господарства України та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади та Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Хорватія.