До Дня ромів 2026: як ООН Жінки підтримує ромських жінок в Україні

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ромські жінки опинилися під подвійним тиском. Вони перебували у вразливому становищі – стикалися з дискримінацією, обмеженим доступом до послуг і стійкими стереотипами. Війна загострила становище, додавши вимушене переміщення, втрату житла та розірвані соціальні зв'язки.

Дослідження ООН Жінки та дослідницької агенції Info Sapiens 2024-2025 років підтверджує масштаб проблеми: лише 34% опитаних ромок і ромів отримували гуманітарну допомогу, 6% – соціальні послуги, і лише 3% – психологічну підтримку.  

8 квітня, у Міжнародний день ромів, – важливий момент, щоб не лише вшанувати ромську культуру й історію, а й говорити про реальність, у якій живуть ромські жінки сьогодні. 

З 2023 року ООН Жінки в Україні спільно з Жіночим фондом миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) підтримують жіночі ромські громадські організації у різних напрямах, зокрема: гуманітарна допомога й психосоціальна підтримка, доступ до освіти та знань, інституційне посилення ромських організацій. За цей час підтримку отримали майже 6 000 ромських жінок і дівчат по всій Україні.

Дах над головою і відчуття безпеки

Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато ромських родин були змушені тікати. Працівниці ГО «Romani Zbora», яка працює з ромською громадою в Одесі, бачили це на власні очі: до міста приїжджали сім'ї, яким не було де зупинитися. Так у 2024 році з'явився центр тимчасового перебування «Внесок у майбутнє» – для внутрішньо переміщених осіб, зокрема ромських жінок і дівчат. 

За підтримки ООН Жінки та WPHF центр забезпечував тимчасове житло, харчування, гігієнічні набори, а також психологічну та правову допомогу. 160 осіб отримали дах над головою й базову підтримку; 110 – скористалися консультаціями психологів і юристів, яких загалом було надано понад 2 000. 

«Жінки краще знають свої права і почуваються впевненіше у питаннях безпеки. Поступово відновлюється психоемоційний стан, економічна самостійність, з'являються зв'язки з приймаючими громадами», — розповідає Жужуна Дудучава, засновниця «Romani Zbora» та координаторка центру.

Знання, які змінюють життя 

Гуманітарна допомога вирішує найнагальніші проблеми. Але жінкам потрібно більше – інструменти, щоб розуміти свої права, говорити від свого імені й діяти самостійно. 

Саме на це були спрямовані освітні тренінги БФ «Благо» – організації, яка підтримує ромські громади в кількох регіонах України. У 2024-2025 роках тренінги охопили понад 450 ромських жінок і дівчат у Закарпатській, Одеській, Черкаській та Львівській областях. Учасниці говорили про свої права, запобігання й протидію гендерно зумовленому насильству, репродуктивне здоров'я, самозахист і розвиток власних ініціатив.
 
«Одним із найбільших результатів стало руйнування стереотипу про те, що ромські жінки не зацікавлені в навчанні. Насправді вони прагнуть знань – тих, що допоможуть покращити їхнє життя і життя їхніх сімей», – каже Елеонора Кулчар, директорка БФ «Благо». 

Організації, які тримають громади 

Ромські організації – часто перші, хто приходить на допомогу своїм громадам. Вони знають своїх людей, розуміють контекст і залишаються поруч у найскладніші моменти. Саме тому з 2023 року ООН Жінки та WPHF підтримали чотири ромські організації – не лише фінансово, а й інституційно.  

Одним із прикладів є ГО «Херсонське міське товариство молодих ромів “КУРС”» – ромська організація, яка після релокації з Херсона продовжує роботу в Одесі. Команда проходить тренінги з адміністрування, фінансового та кризового менеджменту, паралельно готуючи стратегічний план на 2026-2027 роки й напрацьовуючи підходи до управління ризиками та написання грантових заявок. 

«Ми посилюємо свої навички, впроваджуємо нові підходи до управління й стаємо більш стійкою організацією. Це дозволяє нам краще підтримувати ромських жінок і дівчат та залучати їх до соціальних і освітніх ініціатив», – говорить Віра Дрангой, заступниця голови ГО «КУРС».

Потреби залишаються великими. Міжнародне фінансування скорочується. Тому підтримка ромських жінок і організацій – це інвестиція в те, щоб громади, які стільки пережили, мали змогу не просто вистояти, а рухатися далі.