Історія Надії Аксьонової: як пекарня у селі Білики працює під час блекаутів
Дата:
Надія Аксьонова біля своєї пекарні, вересень 2025 року. Фото: з особистого архіву.
За словами Надії Аксьонової, власниці пекарні «По хліб», постійна робота майже не залишає часу на інші сфери життя. «Або я сплю, або працюю», — говорить Надія.
До 2022 року Надія, колишня співробітниця великої фармацевтичної компанії, жила в селі Дворічний Кут Харківської області. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило її терміново залишити дім і шукати безпечне місце для себе та сина.
«5 березня я виїхала разом з сином в село Білики, Полтавської області, адже воно було ближче до дому. Нам зателефонували наші знайомі, які перебували у цьому селищі, і ми поїхали до них. Вони одразу знайшли нам старенький будинок, який власники надали безкоштовно. Ми лише платили комунальні послуги і прожили там один рік. У 2023 році ми переїхали до іншого будинку».
Надія згадує, що місцеві жителі активно допомагали людям, які приїхали рятуючись від війни. Селище з населенням близько п’яти тисяч прийняло майже три тисячі внутрішньо переміщених осіб.
«В село прибувало дуже багато переселенців, переважно з Харкова та Харківської області. Місцеві жителі надавали всім безкоштовно продукти та речі. У нас навіть у школі був пункт, куди люди приносили продукти та консервацію, а потім їх роздавали тим, хто цього потребував».
Хоча населений пункт на Харківщині, де проживала жінка на Харківщині не був окупований, він залишається під постійними обстрілами. Тому повертатися туди поки що небезпечно, і життя Надії тепер пов’язане з новою громадою у Біликах.
Від домашньої випічки до власної пекарні
З дитинства Надія любила займатися випічкою, зокрема виготовленням хліба. У лютому 2022 року жінка почала безкоштовно пекти хліб для односельців у Дворічному Куті, допомагаючи людям під час перших тижнів повномасштабної війни.
Переїхавши до села Білики, Надія намагалася знайти роботу. Через обмежені можливості працевлаштування в селі вона певний час працювала онлайн на різних підробітках. Згодом почала пекти хліб вдома на продаж.
Попит зростав, і восени 2023 року жінка відкрила невелику власну пекарню.
«Довго думала над назвою пекарні і вирішила назвати «По Хліб». Здавалось би, проста назва, але мені хотілось, щоб це була назва, яка у всіх на слуху».
Надія підкреслює, що її пекарня спеціалізується на корисній випічці.
«Мій хліб на заквасці - виключно з натуральних інгредієнтів. Він ферментований за рахунок молочнокислих бактерій, що забезпечує прекрасний смак, аромат та легке засвоєння. Це корисний хліб, який підходить навіть людям з різними хронічними захворюваннями».
Закваску жінка робить сама: «Це закваска не промислового виробництва, а моя власна. Я її вивела сама і постійно слідкую за нею: підживлюю та тримаю при необхідній температурі».
Маючи фармацевтичну освіту, Надія консультує клієнтів щодо різних видів хліба.
«Я знаюся на хлібі, виготовляю його і знаю, які там інгредієнти. Тому можу правильно проконсультувати клієнта — зокрема з урахуванням складу продукту, харчових обмежень чи індивідуальних уподобань».
Поступово пекарня почала розвиватися: з’являлися постійні клієнти, зростав попит, люди поверталися за смачними виробами. Разом із цим Надія замислювалася про те, щоб прискорити виробництво.
За словами Надії, для цього потрібні були додаткові знання, підтримка та сучасніше обладнання. Саме тому вона вирішила подати заявку на участь у проєкті «Соціально-економічне відновлення для сільських жінок в Україні в умовах воєнної кризи та переміщення», який впроваджувався Бізнес Мережею Сільських Жінок за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). У межах проєкту Надія отримала грант на обладнання для пекарні: тістоміс, конвекційну піч та витяжну систему. Це дозволило збільшити виробництво та стабілізувати роботу пекарні.
«З появою конвекційної печі та витяжки працювати стало значно легше й швидше. Це дало змогу випікати більше хліба, зокрема тих видів, які люди купують найчастіше».
Надія зазначає, що підтримка проєкту була для неї важливою не лише з практичної, а й з особистої точки зору.
«Проєкт проводив лекції, а також були психологічні сесії, які допомогли мені впоратися зі страхами та підтримали мене. Там я познайомилася з іншими учасницями, з якими, до речі, продовжую спілкування. Іноді зідзвонюємося або переписуємось».
Блекаути як один із ризиків ведення бізнесу
Знеструмлена житлова будівля, лютий 2026 року. Фото: ООН Жінки / Анатолій Петченко
Узимку 2025–2026 років блекаути в Україні стали серйозним викликом для малого бізнесу , зокрема у Полтавській області: якщо спочатку відключення були періодичними й короткими, то згодом ситуація погіршилася — світло почали вимикати на 4–5 годин, залишаючи лише 1–2 години між відключеннями. Ці обставини безпосередньо вплинули на роботу пекарні Надії, адже всі виробничі процеси повністю залежать від електроенергії.
«Без світла немає і опалення, і стає холодно, що унеможливлює виготовлення хліба.
Тривалі відключення світла змусили Надію шукати способи продовжувати роботу: підлаштовуватися під нові умови та поступово змінювати процеси.
«Не можу сказати, що мені вдавалось справлятися на 100 %, але я намагалась. Підлаштовувалась під графіки відключення електроенергії, коли вони діють, частину роботи виконувала при світлі ліхтаря, оптимізувала процеси та була змушена тимчасово зменшити асортимент».
Іноді відключення ставали причиною фінансових збитків.
«Іноді бувало так, що тільки поставиш хліб у піч і вимикають світло. Якщо він не встиг хоча б трохи пропектися, то стає непридатним до вживання і, відповідно, до продажу. У такі моменти особливо відчуваєш, наскільки багато в нашій роботі залежить від обставин, на які ми не можемо вплинути».
Стійкість бізнесу в умовах нестабільності
Через постійні відключення світла Надії складно говорити про прибутковість пекарні. Жінка пояснює, що коли виробництво невелике й немає передбачуваних умов, утримувати рентабельність особливо непросто: «Поки що в пекарні рентабельності немає, адже немає стабільності. Це маленький бізнес, маленьке виробництво, тому на малих обсягах завжди важко утримувати прибуток".
Водночас Надія свідомо не підвищувала ціни, прагнучи зберегти хліб доступним для людей.
«Я намагаюся тримати ціни, адже хочу, щоб більша кількість людей мала можливість придбати якісний домашній хліб».
У майбутньому Надія хотіла б збільшити виробництво й найняти працівників, щоб більше зосередитися на розвитку асортименту, а не лише на процесі виготовлення. Водночас для неї важливо зберігати доступність продукції. Попри виклики, значну підтримку Надії дають її клієнти.
«Я відчуваю підтримку від своїх клієнтів. Мені допомагає те, що люди говорять про мою продукцію, що вони звикли до моїх виробів і не хочуть купувати звичайний магазинний хліб. Іноді вони засмучуються, коли в мене не вистачає хліба. І це спонукає мене працювати далі, бо я відчуваю відповідальність».
Надія переконана, що важливо працювати не лише заради себе, а й заради родини, країни та людей поруч. Разом з тим, її найбільші мрії пов’язані із закінченням повномасштабної війни та подальшим розвитком власної справи.
«Після закінчення війни я хочу повернутися додому в Харківську область, але закривати свою пекарню не планую, а натомість хочу відкрити ще одну пекарню в своєму рідному селі».
Проєкт «Соціально-економічне відновлення для сільських жінок в Україні в умовах воєнної кризи та переміщення», що впроваджувався Бізнес Мережею Сільських Жінок за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об'єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.