Знайти себе після втрати дому: як пані Світлана Щербина допомагає дітям громади

Пані Світлана на українському святі у Просторі дружньому до дитини у селі Хомутець, березень 2025. Фото: Олександра Рожнятовська

Пані Світлана Щербина мешкала у Бахмуті Донецької області — місті, яке сьогодні майже повністю зруйноване внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вона проживала разом із родиною у власному будинку, збудованому власноруч, адже за фахом пані Світлана — інженерка-будівельниця, і процес будівництва був для неї не обтяженням, а справжнім джерелом радості. Згодом жінка вирішила приділити більше уваги вихованню онуків, задля чого пройшла курси дитячої психології. 

24 лютого 2022 року звичний уклад життя було зруйновано. Зібравши дітей, онуків і найнеобхідніше, родина під обстрілами змушена була виїхати спочатку до Кременчука, а згодом — до селища міського типу Брусилів на Житомирщині. У 2022 році мешканці Брусилівської громади Житомирської області приймали велику кількість внутрішньо переміщених осіб, активно долучаючись до підтримки та демонструючи згуртованість, людяність і взаємодопомогу. Одна з місцевих жительок Брусилівської громади безоплатно запропонувала житло пані Світлані та її родині. Жінка особливо відзначила небайдужість мешканців громади, їхнє співчуття та готовність допомогти, що допомогло відчути безпеку, турботу й підтримку в непростий життєвий період.

Коли бажання допомагати стає важелем змін

Пані Світлана на ярмарці дитячих поробок у Просторі дружньому до дитини, с.Хомутець, Житомирська область, липень 2025. Фото: Наталія Рожнятовська 

Після переїзду лякало майже все: відсутність роботи, тривожні думки, безсонні ночі. Проте пані Світлана намагалася зберігати активну життєву позицію. Саме тому вона розпочала волонтерську діяльність у центрі-хабі для переміщених осіб, а згодом — у культурному секторі Брусилівської громади, беручи активну участь в організації та проведенні різних громадських заходів.

Прагнучи зосередитися на допомозі дітям, у червні 2023 року Світлана почала працювати фахівчинею у просторі, дружньому до дитини, в селі Хомутець Брусилівської громади Житомирської області, заснованому Всеукраїнською фундацією «Захист прав дітей». Такі простори допомагають внутрішньо переміщеним особам адаптуватися в громаді, отримати комплексну допомогу та психологічну підтримку, що є надзвичайно важливим для людей, які були змушені залишити свої домівки.

Завдяки проєкту, який реалізовувався за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), пані Світлана отримала можливість стати частиною професійної команди на Житомирщині, використовуючи свої знання, досвід і щире прагнення допомагати дітям. Загалом у межах проєкту в громадах надавали психологічну та психоемоційну підтримку, послуги з перенаправлення, а також допомогу для людей, які постраждали від гендерно зумовленого насильства.

«Перший час працювати було непросто», — згадує пані Світлана.  

Люди, які змушені починати життя з нуля, перебували у стані глибокої психологічної та фізичної виснаженості, і багато хто не вірив у користь психологічної підтримки. Проте з часом заняття з дитячої психології, групові зустрічі з батьками, театралізовані вистави та творчі активності для дітей поступово почали оживляти громаду.

Пані Світлана на українському святі у Просторі дружньому до дитини у с.Хомутець, Житомирська область, березень 2025. Фото: Олександра Рожнятовська 

Пані Світлана говорить, що найбільшою винагородою та джерелом натхнення для відновлення її морального стану після вимушеного переїзду стали радісні дитячі голоси у просторі, дружньому до дитини, оплески під час заходів та перші подарунки для дітей.

«Я ожила. Я знову стала мамою, бабусею, сестрою, подругою», — зазначає жінка.

Попри всі негаразди навколо Світлана переконана, що кожного дня потрібно берегти дітей із вірою в світле майбутнє.

«Не можна чекати на нашу Перемогу, треба наближати її. Наближати своїми протягнутими долонями до дітей. Своїм розумінням, що ми, дорослі, потрібні дітям зараз, як ніколи. Дітям своїм, дітям сусідів, дітям, які йдуть повз нас на вулиці. Треба берегти їх розум, психіку, і віру в те, що ми – українці – були, є і будемо!»— наголошує жінка.

Історія пані Світлани — це історія незламності, віри в життя та любові до людей. Завдяки таким людям, як пані Світлана, а також проєктам, що підтримують їхню силу й самореалізацію, діти зростатимуть у турботі та любові, попри щоденні труднощі, спричинені війною.

Публікацію створено Всеукраїнською фундацією «Захист прав дітей» у межах проєкту «Посилення гендерно чутливої психосоціальної підтримки та захисту вразливих жінок, дівчат і хлопчиків у приймаючих та постраждалих від війни громадах», який реалізовується War Child Alliance за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час воркшопів (тренінгів, конференцій) погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) - гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об'єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.